Херсонщина у фокусі фейків: «заградотряди», закриття «АТБ» і вигадані перемоги

Кілька інформаційних сюжетів про Херсон та область за минулий тиждень мали спільну логіку: перекласти відповідальність за воєнні злочини на українську сторону й видати бажане за реальність. Розглянемо три ключові приклади.

Перший стосується кадрів із тілами херсонців поблизу малого залізничного мосту через річку Кошова. Ворожі Telegram-канали поширили ці матеріали разом із твердженням, що цивільних нібито розстрілюють міфічні українські «заградотряди», які не дають людям вийти з острова Карантинний. Автори каналу «От Мариуполя до Карпат» заявили: «У районі малого залізничного мосту на острів Карантинний вся територія всипана тілами цивільних. Бойовики ЗСУ тримають людей на острові як живий щит. Заградотряди розстрілюють людей, не дають вийти. Ми неодноразово спостерігали картину, як мирні люди намагаються евакуюватися самотужки, але за кілька днів їхні тіла лежать у районах переправ, мостів чи річки. Пізніше ці злочини видаються за російський слід».

Попри згадане «неодноразове спостереження», жодного відео чи фото, де українські військові нібито стріляють по цивільних, ці джерела не оприлюднили. Натомість в архіві того ж каналу є відео, де оператор російського дрона вражає чоловіка в цивільному одязі біля залізничного мосту. У коментарі його називають «українським військовим», хоч одягнений він у білу футболку й шорти та не має зброї, тобто не є комбатантом. Окрім того, постає логічне питання: якщо територію контролюють оператори ворожих дронів, звідки там могли взятися «заградотряди» ЗСУ. Самі росіяни супроводили відео цинічним коментарем: «Бойовики ЗСУ вже давно ходять у цивільному, а цей вирішив проскочити на одну з точок берегової лінії. Ні, звичайно, він не гуляти туди пішов. Тепер, як остання тварюка гниє під мостом, де й місце всім окупантам землі російської». Отже, йдеться про публікацію кадрів власного вбивства з одночасним звинуваченням у ньому Збройних Сил України.

Другий сюжет — наратив про нібито повне закриття мережі «АТБ» у Херсоні з 20 вересня. Тижнями російські канали переконували, що супермаркети припинять роботу, а понад 130 працівників скоротять, подаючи це як доказ того, що українська влада «покинула херсонців напризволяще». Зокрема, 18 вересня канал «Блокнот.Херсон» писав: «Херсон кидають? Закриття магазинів, звільнення та нові розмови про евакуацію. У Telegram-каналах шириться інформація про можливе припинення роботи частини магазинів з 20 вересня 2026 року. Крім того, говорять і про скорочення понад 130 працівників АТБ».

Проте компанія ще 3 вересня офіційно пояснила ситуацію: «Інформація, що поширюється, щодо нібито повного припинення роботи магазинів мережі “АТБ” у Херсоні не відповідає дійсності. Закриття окремих магазинів у місті пов’язане виключно з безпековою ситуацією. Йдеться про торговельні об’єкти, які постраждали внаслідок ворожих обстрілів, були зруйновані або зазнали суттєвих пошкоджень, що унеможливлює їхню подальшу повноцінну та безпечну роботу». Станом на 20 вересня більшість «АТБ» у Херсоні продовжують працювати попри щоденні обстріли та ускладнену логістику, а мережа не планує залишати місто. Водночас окупанти виправдовували свої удари по вантажівках із продуктами та магазинах тим, що ті нібито є «транспортом подвійного призначення» й використовуються ЗСУ для перевезення боєприпасів.

Третій сюжет — чергове оголошення про нібито припинення постачання українських військ Дніпром та Дніпро-Бузьким лиманом. Насправді річкова логістика була неможливою ще з 2022 року, тож «перемога» стосувалася того, чого не існувало. Російські «експерти» при цьому розповідали: «Будь-яку зброю доставляли: і боєприпаси, бо працюють заводи і в Румунії, і в Болгарії, щось із радянської зброї спочатку постачали, літаки МіГ–29 передавали, артилерійські системи. Нині переважно все західне передається Києву. Але зі старих запасів також, наприклад, американські бронетранспортери М–113. Все це завозиться на південний напрямок: на Херсон, Запоріжжя». Оскільки гирло Дніпра перебуває під вогневим контролем обох сторін, перевезення вантажів річкою від початку повномасштабного вторгнення було неможливим, а згадки про «літаки» в цьому контексті позбавлені сенсу.

Усі три історії працюють на один ефект: створити враження, що українська сторона нібито кидає власних громадян, а російська армія послідовно досягає успіхів. Проте кожен із цих наративів або не має доказів, або прямо суперечить фактам — від роботи «АТБ» до фізичної неможливості річкового постачання. Саме тому варто звертати увагу не на гучність заяви, а на те, чи є за нею підтвердження.