RT без логотипа: як кремлівські наративи приживаються у французьких медіа

У травні 2017 року під час спільної пресконференції у Версалі президент Франції Емманюель Макрон відмовився називати журналістами працівників RT і Sputnik, заявивши, що вони діють як органи державної пропаганди. Тоді керівниця RT France Ксенія Федорова звинуватила його у загрозі свободі преси.

Минуло дев'ять років, і ім'я Федорової знову в центрі уваги. 29 липня 2026 року французький уряд звинуватив її у веденні кампаній з дезінформації та загрозі фундаментальним інтересам країни, заборонивши їй в'їзд. За два дні активи Федорової заморозили. 3 серпня паризький суд відхилив її першу заяву про термінові заходи, тож рішення про депортацію тимчасово залишається чинним.

Примітно, що Федорова — не співробітниця російського мовника. Вона є авторкою CNews, Europe 1 та JDNews — великих французьких медіа, що належать Венсану Боллоре. Це французькі бренди з історією, без російського логотипа. Саме їхні власники, Canal+ і Lagardère, тепер заявляють про напад на свободу слова.

Як RT France втратив аудиторію

RT France розпочав мовлення у грудні 2017 року, попри місяці критики. Канал не позиціонував себе як голос Кремля, а натомість зосередився на висвітленні провалів і суперечностей західних демократій: протестів, поліцейського насильства, недовіри до еліт. За словами дослідника Максима Одіне з Національного інституту східних мов і цивілізацій Франції, RT France налічував близько 170 працівників і був найбільшим закордонним бюро мережі RT. Його метою було не переконати у перевагах Путіна, а стерти межу між доказами та інтерпретацією, підірвати довіру до демократичних інституцій.

ЄС зупинив мовлення RT і Sputnik лише у березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, на підставі того, що ці медіа використовуються для виправдання агресії. У січні 2023-го редакція RT France остаточно припинила роботу після замороження банківських рахунків.

Куди пішли пропагандисти

Дослідження Одіне показало, що багато колишніх співробітників RT France приєдналися до медіагрупи Боллоре. Ведуча Стефані де Мюру з'явилася на Europe 1, Олів'є де Керанфлек і Тома Бонне — на CNews. Медіагрупа Боллоре найняла більше колишніх працівників RT, ніж будь-хто інший.

Кар'єра Федорової — найпоказовіший приклад. Публічна інтеграція відбулася на початку 2025 року: вона писала для JDNews, з'являлася на CNews та Europe 1, вела програму про православ'я. На RT її заяви несли тягар російського фінансування, а на французьких каналах вона виступала як учасниця місцевої дискусії. Її аудиторія зросла: деякі виступи збирали сотні тисяч глядачів, а JDNews у першій половині 2026 року мав 678 тисяч читачів.

Одіне та його група проаналізували 44 колонки Федорової в JDNews. Більшість стосувалася релігії та православ'я, але значна частина просувала наративи про цензуру у Франції, корупцію в Україні та «економічну жертву» європейців. Її аргументація часто починається з легітимних тем — наприклад, потреби контролю над українським урядом, — але потім переходить до звинувачень євроінституцій у систематичному обмані. Допомога Україні подається як «доказ» того, що Європа фінансує війну замість дипломатії, а відмова України жертвувати суверенітетом — як перешкода миру.

Ці тези вплітаються у французький контекст: заклики дистанціюватися від НАТО — у голлістську риторику, опір оборонним витратам — у борг Франції, відновлення відносин із Москвою — у повернення суверенітету. Одіне уникає називати Федорову «агенткою РФ», бо доказів таємних вказівок немає, але вважає її учасницею схеми російського впливу.

Мендель як інструмент легітимації

2 серпня JDNews опублікував інтерв'ю з Юлією Мендель, представивши її як українську «дисидентку». Колишня речниця Зеленського звинуватила президента у тому, що він перетворив війну на основу власного виживання та веде державу до авторитаризму. За два дні те саме видання опублікувало захист Федорової.

Мендель звільнили у липні 2021 року, за понад сім місяців до вторгнення, але її подають як інсайдерку, що знає про рішення Зеленського під час війни. Її слова про Бучанську різанину («та що ви хвилюєтесь, все ж нормально») подали як доказ, без жодних уточнень. Твердження про «скасовані вибори» та «майже нульову» підтримку президента також не викликали сумнівів у редакції.

Це інтерв'ю — частина тієї ж схеми, що й попередні появи Мендель у Такера Карлсона: кремлівський меседж набуває нової ідентичності, перетворюючись на «щире зізнання» української інсайдерки, а потім — на елемент французької дискусії.

Межі захисту

Французьке законодавство регулює мовників, вимагає чесності та плюралізму, але не може заборонити кожну позицію, сприятливу Москві. Санкції проти Федорової перевели суперечку у сферу національної безпеки, але повний обсяг доказів не оприлюднено. Рішення суду 3 серпня не стосується справи по суті, тому роботодавці мають підстави говорити про порушення свободи слова.

Canal+ і Lagardère захищають Федорову як журналістку, що сприяє плюралізму. Але плюралізм не означає право подавати державні наративи без розкриття їхнього походження. Видворення Федорової може прибрати один голос, але не змінить редакційних стимулів медіа. Справжнім випробуванням стануть наступні президентські вибори: російський вплив буде видно в тому, які аргументи французькі медіа зроблять нормою.