Чехія видворила росіян, пов'язаних із проєктом «Рыбарь»

Чеські правоохоронці затримали й допитали двох громадян Росії — Віталія Чащухіна та Ігоря Долматова. Обох пов'язують із пропагандистським проєктом «Рыбарь», а після допиту їм приписали виїхати з країни протягом трьох днів.

За версією слідства, росіяни прибули до Чехії, щоб знімати документальний фільм. На допиті вони наполягали, що представляють російське видання «Известия», яке перебуває під санкціями Євросоюзу. Водночас під час розмови з журналістами, які організували зустріч у Празі та вели приховану зйомку, Чащухін підтвердив, що діє в інтересах «Рыбаря». Коли до знімальної групи підійшли представники медіа й назвалися, обидва росіяни спробували втекти.

Допит Чащухіна тривав близько дев'яти годин. Згодом він отримав припис про виїзд і вирушив до Німеччини, де має право на проживання. Чеські правоохоронці не закрили справу: вони продовжують перевіряти його діяльність і вже передали відповідну інформацію німецьким колегам.

Розслідування також виявило, хто саме організовував зйомки. Ним займався російський документаліст Борис Дворкін. За даними слідства, робота групи не обмежувалася Чехією — її планували вести також у Словаччині, Сербії, Боснії і Герцеговині, Австрії, Угорщині, Бельгії та Франції. Така географія вказує на спробу охопити одразу кілька європейських країн, а не підготувати окремий матеріал про одну країну.

Контекст, який важливий для розуміння кейсу: засновник «Рыбаря» Михайло Звінчук перебуває під санкціями ЄС, а у 2024 році США оголосили винагороду до 10 мільйонів доларів за інформацію про співробітників проєкту — у зв'язку з операціями впливу. Тобто йдеться не про окремих фрілансерів, а про структуру, яку західні країни вже офіційно визнали інструментом впливу.

Показово, як учасники групи описували власну роботу: одне пояснення — для прикордонників і слідчих, інше — у розмові, яку вони вважали непублічною. Саме ця розбіжність і стала основою для рішення про видворення. Формально йшлося про зйомки документального фільму, фактично — про діяльність на користь проєкту, чиї зв'язки із державними структурами Росії вже зафіксовані санкційними списками.

Ще один елемент — реакція на зустріч із журналістами. Спроба втекти після того, як співрозмовники представилися, погано узгоджується з роллю звичайної знімальної групи, яка не приховує своїх завдань. Це підсилює версію про свідоме маскування мети поїздки.

Для Чехії цей випадок — не ізольований епізод, а сигнал про те, як виглядає сучасна робота пропагандистських структур у Європі: замість відкритих медіа — документальні проєкти, замість однієї країни — маршрут із кількох держав, замість офіційного статусу — санкційне видання як прикриття. Видворення двох людей не зупиняє саму схему, але змушує інші країни перевіряти, чи не проходить подібний маршрут і через їхню територію.