Як Росія будує мережі впливу в Європі: досвід розслідувачів трьох країн

Російські мережі впливу в європейських країнах працюють не як одна централізована структура, а як набір інструментів: навчальні програми для молоді, маніпулятивні опитування, підставні компанії, телеграм-канали та анонімні медіа. Їх обговорювали журналісти-розслідувачі з Молдови, України та Болгарії під час дискусії про розслідування махінацій на виборах і російського впливу, що відбулася в межах Української конференції журналістів-розслідувачів.

У розмові взяли участь головна редакторка Nordnews.md Юліанна Волкова, журналіст програми «Схеми» Кирило Овсяний, редактор RISE Володимир Тхорік та засновник і директор BIRD.bg Атанас Чобанов. Модерував журналіст «Суспільне. Новини» Антон Семиженко.

Молдовський кейс: виборчі курси, опитування й готівка з Росії

Юліанна Волкова розповіла про розслідування «П’ять місяців під прикриттям», у якому її команда зсередини вивчала мережу впливу, створену через АНО «Євразія», підконтрольну засудженому в Молдові олігарху Ілану Шору. Поштовхом стало повідомлення в молодіжному чаті, створеному в межах російської програми «Лідери Євразії», яка стартувала у травні 2025 року. До програми делегували колишню адміністраторку Ольгу Долгополий.

Спершу учасникам розповідали про лідерські якості, але поступово теми зміщувалися до виборчих технологій: визначення цільової аудиторії, маніпулювання громадською думкою, робота з організованими групами, схема масового голосування «карусель» і навіть інструкції, як придбати горілку, роздати її людям і показати, як голосувати. Серед учасників були підлітки від 16 років.

Друга частина програми стосувалася опитувань, які проводили в Кишиневі, Бєльцях і селах. У Гагаузії їх не проводили, натомість координатори просили учасників записувати відео з нібито інтерв’ю в Комраті. Питання містили фейкові твердження — наприклад, про падіння рейтингу PAS або про те, що партія нібито виступає за об’єднання з Румунією. Результати публікувала кураторка платформи «За чесні вибори» Аліна Жук у телеграм-каналах, хоча опитування не погоджували з Центральною виборчою комісією.

Прихована зйомка зафіксувала, що учасники отримували кошти з Росії. «З Росії надходили кошти, наприклад, 100 доларів за роботу однієї людини, однак фактично їй платили 30—40 доларів. Значна частина залишалася у місцевих керівників. Кошти передавали готівкою або криптовалютою», — каже Волкова. Ключовою координаторкою проєкту була Ганна Денисенко, колишня помічниця першого заступника голови Комітету Держдуми Росії у справах молоді Сергія Білоконєва, який, за даними журналістів, курує роботу АНО «Євразія» в Молдові.

За результатами розслідування затримали десятьох осіб, партію Moldova Mare усунули від виборів, а ЦВК заявила про незаконні джерела фінансування та іноземні кошти. Приблизно за місяць Євросоюз запровадив санкції проти координаторів процесу з Молдови, зокрема Аліни Жук.

Ще один канал впливу — церкви в юрисдикції Росії, які ведуть власні телеграм-канали, узгоджуючи матеріали з координатором Антоном Усовим із «Народного фронту», випускають газету «Сіль і світло», проводять хрестові ходи із залученням підлітків і платять людям за участь у протестах.

Володимир Тхорік додав, що журналісти опублікували документ «Стратегічні цілі Російської Федерації в Республіці Молдова», де йдеться про розширення електоральної бази через Придністров’я та Гагаузію. За його словами, через тимчасово окуповане Придністров’я роками вивозять готівку — в одному з кейсів ішлося про 200 мільйонів, вивезених через Одесу в спортивних сумках. Попри закриття близько 20 російських телеканалів після початку повномасштабного вторгнення, пропаганда шукає нові шляхи: «Вони знаходять нові способи, як гідра: відріжеш одну голову — з’явиться три».

Білорусь як військова база

Кирило Овсяний розповів, що команда «Схем» разом із білоруськими та естонськими колегами з Delfi та Eesti Ekspress дослідила зміни в Білорусі після 2022 року й виявила близько 20 військових об’єктів, які або суттєво модернізували, або збудували з нуля. Частина з них — поблизу українського кордону. На території країни росіяни створювали фільтраційні табори, зокрема на землях державних білоруських компаній.

«Після того, як вони почали захоплювати частину Київської області, вони почали вивозити на територію Білорусі людей. Не тільки військових, яких захопили в полон, а й цивільних. Не тільки дорослих, а й дітей», — розповів Овсяний.

В одному з районів журналісти виявили будівництво військового містечка площею в сотні гектарів — за документами воно позначене як містечко, але фактично там створюють базу для так званого Південного командування білоруських військ. Окремо досліджували засекречений об’єкт поблизу Мінська, призначення якого ще невідоме, та колишній аеродром «Кричев-6», який пов’язують із можливим розміщенням комплексу «Орешник».

Команда створила карту військових об’єктів Білорусі: на ній представлено 151 об’єкт із близько 356 виявлених. Дослідження також охопило мілітаризацію дітей — школярів водять на військові об’єкти, а у 2023—2024 роках знайомили з російськими вагнерівцями, що обурило частину білоруських батьків.

Болгарія як плацдарм

Атанас Чобанов наголосив, що розслідування російського впливу потребують міжнародної співпраці, адже схеми виходять за межі однієї країни. Як приклад він навів справу MacronLeaks 2017 року: аналіз масиву даних виявив ім’я Георгія Петровича Рошки, який працював на російську компанію з державною ліцензією на роботу з таємною інформацією. У 2025 році французька служба Viginum пов’язала цей наратив з операцією Storm-1516, яку «публічно пов’язали з підрозділом 29155 російської військової розвідки (ГРУ)».

Інший кейс — мережа Anonymous News, пов’язана з ФСБ, де підставним власником чеської компанії виявився громадянин Болгарії, який живе в бідності. «Та годі вам, я ж навіть болгарською не вмію писати, а ви кажете, що це все моє», — наводить його слова Чобанов.

У Румунії журналісти досліджували просування контенту для Келіна Джорджеску: за місяць у TikTok опублікували 440 мільйонів рекламних оголошень у межах його кампанії. Агенцію AdNow, яка спершу базувалася в Москві, а потім переїхала до Лондона, у 2025 році придбав громадянин Грузії Георгій Абуладзе, пов’язаний із понад 50 компаніями та штатом у 350 співробітників.

Чобанов вважає, що Болгарія може використовуватися як плацдарм для втручання в інші країни: «Не потрібно вкладати багато коштів у саму Болгарію, зокрема й тому, що, на жаль, тамтешнє населення дуже сприйнятливе до їхнього впливу». Він закликав стежити не лише за загальнонаціональними виборами, а й за виборами до судових органів, адже мета російської стратегії — підірвати довіру до демократичних інститутів і зруйнувати соціальну єдність західних країн.

Висновок

Досвід трьох країн показує: російський вплив рідко діє відкрито. Він ховається за молодіжними програмами, опитуваннями, релігійними структурами, підставними компаніями й анонімними медіа. Саме тому транскордонні розслідування виявляються ефективнішими: вони дають змогу простежити ланцюг від виконавця на місцях до координатора в Росії.