Як журналістка під виглядом «Каті» розкрила мережу вербування агентів РФ у Німеччині

Розслідування тривало близько року. Анжелік Ґерай разом із колегами сконструювала цифрову особистість блогерки «Каті» й почала публікувати в соціальних мережах матеріали на підтримку Росії та Володимира Путіна. Розрахунок був на те, що така активність приверне увагу тих, хто шукає виконавців у проросійському середовищі. Легенда спрацювала — акаунтом зацікавилися російські куратори.

Одним із тих, хто відреагував на дописи «Каті», став Йовіца Йовіч — один із найпомітніших проросійських діячів у Німеччині, член партії «Союз Сари Вагенкнехт» (BSW), який має 35 тисяч підписників у TikTok. Під час особистої зустрічі він натякнув на причетність російських спецслужб до пропагандистської машини. Згодом в офіційному інтерв'ю Йовіч ці слова заперечив і відкинув будь-які зв'язки з РФ.

Далі спілкування перейшло в Telegram. Куратори почали давати «Каті» та її колегам перші завдання, за які обіцяли оплату в біткоїнах. На перший погляд доручення були побутовими: сфотографувати об'єкт, забрати посилку, купити SIM-карту. Але за цими дрібними діями стояла система, у якій такі кроки ставали складовими масштабніших диверсійних операцій.

Згодом вимоги ускладнилися. Від «Каті» та репортерів під прикриттям вимагали з'ясувати обстановку в правозахисній організації, простежити за співробітником партії ХДС, проникнути в політичну структуру та зібрати дані про німецькі оборонні підприємства.

Журналісти також зустрілися в секретному місці з менеджером оборонної галузі Штефаном Туманном, який постачав безпілотники для Збройних сил України. Туманн був змушений переховуватися після того, як щонайменше двоє ймовірних «одноразових агентів» стежили за ним за вказівкою з Росії. Під час затримання одного з нападників вилучили мачете.

Коли справжню особу Анжелік Ґерай розкрили, на її автовідповідач надійшло аудіоповідомлення з прямою погрозою: «Спробуєш утекти — отримаєш кулю». Телеканал RTL запровадив спеціальні заходи безпеки для захисту журналістів. Усі дії під час розслідування медійники тісно координували з правоохоронними органами, юристами та спецслужбами.

Цей кейс показує, як працює вербувальна мережа: вона не шукає одразу диверсантів, а тестує людей на дрібних завданнях, поступово втягуючи їх у складніші операції. Побутові доручення — фотографія, посилка, SIM-карта — виконують роль фільтра й водночас готують виконавця до серйозніших дій. Фінансування в біткоїнах ускладнює відстеження, а координація через Telegram дає змогу кураторам дистанціюватися від виконавців.

Окремої уваги заслуговує те, що серед цілей опинилися не лише об'єкти в оборонпромі, а й політичні та правозахисні структури. Це свідчить про ширший інтерес: збір даних, проникнення в політичне середовище та тиск на тих, хто підтримує Україну. А погроза журналістці після розкриття легенди вказує на готовність кураторів до фізичного тиску на тих, хто заважає.

Історія «Каті» — це не лише сюжет про журналістське розслідування, а й ілюстрація того, як вербувальні мережі вбудовуються в мирне середовище через соцмережі, месенджери й криптовалюту. Виявлення таких схем вимагає координації медіа, правоохоронців і спецслужб — саме так, як це відбувалося під час роботи Анжелік Ґерай та її колег.