Медіахолдинг «Наше місто Дніпро»: навіщо під час війни зберігати паперову газету

Директор медіахолдингу «Наше місто Дніпро» Сергій Василенко розповів, як газета, сайт і соцмережі працюють як єдина система та чому друковане слово лишається інструментом інформаційної стійкості.
Медіахолдинг «Наше місто Дніпро» функціонує як цілісна інформаційна система, до якої входять газета, новинний сайт, а також канали в Telegram, Facebook, Instagram, YouTube і TikTok. За словами директора холдингу Сергія Василенка, ключова особливість цієї моделі в тому, що майданчики не працюють відокремлено: вони взаємно доповнюються, кожен використовує свої сильні сторони й орієнтується на власну аудиторію.
До повномасштабного вторгнення холдинг розвивав окремий сайт «Афіша Дніпра» й готував запуск інших дочірніх проєктів. «Але війна, на жаль, внесла свої корективи, і поки що всі зусилля ми зосередили саме на проєкті «Наше місто»», — згадує Василенко. За його словами, проєкти, які планувалися під окремими назвами, але в межах загального бренду, отримають шанс на реалізацію після завершення війни — у час відновлення і розбудови.
Газету «Наше місто» директор холдингу не вважає ані архаїзмом, ані даниною 35-річній історії. Він наголошує, що це повноцінна складова медіахолдингу зі своєю чималою аудиторією та високим рівнем довіри. Як приклад він наводить європейський досвід: попри прогнози, цифровізація не означає автоматичної відмови від друкованої преси. У Німеччині, Великій Британії та інших країнах великі національні й регіональні медіа продовжують поєднувати друк і цифрові продукти. Газета, за його словами, виконує іншу функцію — спокійнішого, осмисленого читання, а також залишається звичним каналом і матеріальним продуктом, до якого традиційно є високий рівень довіри.
«Під час війни це набуває ще більшого значення, — переконаний директор медіахолдингу. — Росія чудово розуміє силу друкованого слова: на окупованих українських територіях вона знищує або витісняє незалежні місцеві медіа, натомість створює та масово поширює власні пропагандистські газети. Отже, якщо противник вкладає ресурси у друковану пресу як інструмент впливу, Україні тим більше не варто добровільно відмовлятися від цього інформаційного каналу». Він додає, що газета має ще одну перевагу воєнного часу: вона не залежить від алгоритмів соцмереж, смартфона, мобільного інтернету чи стабільного електропостачання. Тож збереження української місцевої преси — це питання не традицій чи ностальгії, а інформаційної стійкості.
Якісний медіапродукт, за словами Василенка, створюють журналісти, редактори, фотографи, відеографи та інші фахівці. Головним багатством холдингу він називає людей, які залишаються професіоналами за будь-яких обставин і працюють попри виклики війни, до того ж ненормовано, що є особливістю професії.
«Саме поєднання професійної команди нашої конвергентної редакції, сильної локальної журналістики, знання своєї тематики і аудиторії та багатоплатформенність дозволяє «Нашому місту» залишатися конкурентним навіть у надзвичайно складних умовах, — вважає Сергій Василенко. — Газета, сайт та соціальні мережі тут не конкурують між собою, а посилюють одне одного, допомагають створювати на кожному з майданчиків оригінальні матеріали із додатковою інформаційною цінністю».
Таким чином, кейс дніпровського холдингу показує, як локальне медіа вибудовує багатоканальну модель впливу: друкована газета тут виконує роль каналу довіри й стійкості, цифрові платформи — роль охоплення та оперативності, а спільна редакційна команда забезпечує єдність контенту на всіх напрямках.
Читайте також
Ще в розділі «Медіа»
- Як «Новини Донбасу» двічі втекли від війни й залишились голосом окупації
- Франція депортує ексголову RT France через звинувачення в дезінформації
- Чому профільні медіа — критична інфраструктура культури
- Медіа поза урядовою програмою: Мінкульт пояснює логіку
- Рибна галузь України: пресконференція про квоти, флот і партнерство







