«Хочуть дискредитувати ні за що»: журналістка Любов Величко про атаку до публікації розслідування
Ще до виходу розслідування про мережу акаунтів, які виступають проти мобілізації, журналістка Texty Любов Величко зіткнулася з публічною кампанією проти себе. Вона фіксує мізогінію, булінг і синхронізацію повідомлень фігурантів із російськими пропагандистськими каналами.
Журналістка видання Texty Любов Величко готує розслідування про мережу акаунтів і блогерів, які закликають проти мобілізації та дискредитують Збройні сили України. За її словами, ще до публікації матеріалу вона стала об'єктом інформаційної атаки.
За процедурою журналістка зібрала бази акаунтів і діячів, яких досліджує, та надіслала їм запитання, аби забезпечити право на відповідь. Більшість адресатів не відповіла. Окремі фігуранти після діалогу розпочали публічну кампанію проти Величко, хоча саме розслідування на той момент ще не було опубліковане.
«У мене складається враження, що мене хочуть дискредитувати ні за що. Просто за те, що я роблю свою роботу і хочу проінформувати суспільство про процеси в інформаційному просторі», – зазначила вона.
За словами журналістки, атака почалася зі сторіз блогера Антона Гури, який запитав у своєї аудиторії, чи вважатиметься «промобілізаційним закликом» мобілізація самої Величко. Перші випадки тиску вона зафіксувала через громадську організацію «Жінки в медіа». Згодом публікації про неї з'явилися на сайті UA News: за словами Величко, там оприлюднили «власне розслідування», більшість інформації в якому не відповідає дійсності.
Журналістка пов'язує ці дії з темою свого матеріалу. «Ці діячі поводяться надзвичайно агресивно та провокативно. Через контент-аналіз я бачу, що дуже багато з них синхронізують свої повідомлення з російськими пропагандистськими каналами. У мене є гіпотеза, що ці люди координуються з Росією, і ці атаки можуть бути пов'язані з небажанням РФ, щоб хтось викривав подібні мережі», – пояснила вона.
За спостереженням Величко, учасники мережі постійно цитують одне одного, публічно захищають і відвідують судові засідання, коли їм оголошують підозри. Частина цих блогерів уже має підозри у кримінальних правопорушеннях, зокрема за перешкоджання діяльності ЗСУ та за статтею про державну зраду.
Наразі журналістка зафіксувала факти мізогінії, приниження та булінгу. До поліції вона поки не зверталася, але планує подати заяву, якщо з'являться прямі погрози її життю та здоров'ю.
Випадок Величко вписується у ширшу картину тиску на українських журналістів-розслідувачів. Схожа ситуація сталася у травні, коли головна редакторка «Слідства.Інфо» Настя Станко заявила про онлайн-атаку на видання: упродовж 30 хвилин на низці сайтів вийшли ідентичні новини на основі фейсбук-допису блогера Михайла Шнайдера зі звинуваченнями на адресу керівниці «Слідства.Інфо» Анни Бабінець.
Спільна риса обох кейсів – атака передує публікації або супроводжує її, а майданчиком для поширення стають не медіа з редакційною відповідальністю, а мережа однотипних публікацій і блогерських акаунтів. Це дає змогу фігурантам розслідувань першими сформувати порядок денний і змістити увагу з теми матеріалу на особу журналіста. Для аудиторії такий сценарій означає, що оцінювати самі матеріали варто вже після їхнього виходу, відділяючи зміст розслідування від кампанії навколо нього.
