Російські ЗМІ переплутали Федорових: хто насправді очолив Агентство відновлення

4 вересня російський пропагандистський ресурс поширив публікацію про кадрові зміни в Україні, де переплутав двох посадовців із прізвищем Федоров. У матеріалі йшлося, що Агентство відновлення очолив Михайло Федоров, але насправді посаду отримав Іван Федоров, який до того керував Запорізькою обласною військовою адміністрацією. До тексту також додали світлину не того чиновника.

Фактчек-редакторка "Ґвара медіа" Ольга Яковлева зауважила, що подібні помилки в російських ресурсах непоодинокі. За її словами, пропагандисти регулярно плутають українських посадовців — не лише на фото, а й у прізвищах, посадах і навіть географічних назвах. Це, на її думку, свідчить про відсутність елементарної перевірки інформації перед публікацією.

Яковлева пояснює, що конвеєрне виробництво новин на окупаційних сайтах орієнтоване на кількість, а не якість. Працівники таких ресурсів часто не орієнтуються в українському порядку денному. "Для них що Михайло, що Іван Федоров — це просто однакова стрічка в пошуковику, яку ніхто не перевіряє перед публікацією", — зазначила фактчекерка.

Реальне кадрове рішення ухвалив Кабінет Міністрів України того ж дня. Івана Федорова призначили головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури, одночасно погодивши його звільнення з посади голови Запорізької ОДА. Про це повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук.

Разом із призначенням уряд звільнив попереднього очільника агентства Сергія Сухомлина, а також першого заступника голови Миколу Бойка та заступницю голови Українського інституту національної пам'яті Анну Сдобнову. Хто замінить Федорова на посаді голови Запорізької ОВА, офіційно не повідомляли, але серед можливих кандидатів називають його заступника Михайла Семікіна.

Цей випадок — черговий приклад того, як російська пропаганда штампує контент без належної перевірки, створюючи лише ілюзію поінформованості. Втім, плутанина в іменах не змінює суті: інформаційний вплив спрямований на дискредитацію української влади, навіть якщо виконавці не здатні відрізнити одного чиновника від іншого.