Запоріжжя: підозри за заклики бити по Києву й Львову та проросійські дописи

Про підозру обом фігурантам стало відомо 23 вересня. Йдеться про виправдовування та заперечення збройної агресії РФ проти України, а також про погрози й розпалювання ворожнечі.

За даними слідства, чоловік працює на одному з оборонних підприємств Запоріжжя. У Telegram-каналах він агітував російських військових завдати «показового» ракетного удару по Києву та Львову. Тобто йшлося не про абстрактні проросійські симпатії, а про конкретний заклик до удару по цивільних містах.

Друга фігурантка — лаборантка місцевої приватної клініки. Вона заперечувала російські обстріли Запоріжжя та поширювала дезінформацію про бойову роботу Сил оборони. Для цього, за даними СБУ, використовувала декілька фейкових акаунтів у Телеграмі, а також у заборонених соцмережах «Одноклассники» та «ВКонтакте». Як повідомили в Службі безпеки України: «Вона заперечувала російські обстріли Запоріжжя та поширювала дезінформацію про бойову роботу Сил оборони».

Під час обшуків у фігурантів вилучили мобільні телефони та комп'ютерну техніку. Це та сама зв'язка речей, яка в подібних справах зазвичай і стає основою доказової бази: пристрої, з яких велися публікації, та самі тексти.

Обом повідомили про підозру за кількома статтями Кримінального кодексу України. Це ч. 1, 3 ст. 436-2 — виправдовування, визнання правомірною або заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників; ч. 2 ст. 129 — погроза вбивством, вчинена з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості; ч. 1 ст. 161 — умисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, приниження національної честі та гідності.

За скоєне підозрюваним загрожує до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Якщо дивитися на цей кейс як на медійне явище, він показує типову схему роботи проросійського контенту в регіонах. По-перше, він маскується під «власну думку» окремих людей, а не під організовану кампанію. По-друге, працює через кілька платформ одразу — від Telegram до заборонених мереж — і через фейкові акаунти, щоб створити ілюзію масовості. По-третє, головні тези зводяться до двох речей: заперечення російських обстрілів і дискредитація Сил оборони. Разом це дає ефект, на який і розрахований такий вплив: розмити у читача саму межу між агресором і тим, хто захищається.

Показово й те, що один із фігурантів має доступ до оборонного підприємства. Це не обов'язково означає шпигунство, але вказує на те, наскільки чутливим може бути поєднання роботи на оборонці й активної проросійської активності в мережі.

Висновок простий: подібні справи — це не лише кримінальна історія, а й індикатор того, як у прифронтовому місті працюють інформаційні операції. Заклики бити по Києву й Львову та заперечення обстрілів Запоріжжя — це дві частини одного меседжу, спрямованого на деморалізацію й підрив довіри до оборони.