Кисельов втратив ефір на «России 1»: що стоїть за рішенням

31 серпня 2026, 12:38 ·357 слівредакція

Дмитро Кисельов, один із найвідоміших голосів російської пропаганди, більше не веде програму «Вести недели» на телеканалі «Россия 1». Причиною називають не падіння рейтингів, а внутрішній конфлікт у державній медіасистемі.

Інформаційний простір РФ отримав чергову ознаку внутрішніх перегрупувань у державних медіа. Дмитро Кисельов, який понад 14 років був обличчям щотижневої підсумкової програми «Вести недели», втратив цю посаду. Натомість улітку 2026 року ведучим програми став Євген Попов.

За даними російських медіа, рішення про заміну ведучого не пов’язане з рейтингами. Показники програми залишалися стабільними: середній рейтинг у квітні 2024 року становив 4,3, а у квітні 2026-го — 4,1. Це лише незначне зниження, яке не можна назвати обвалом аудиторії. Тож увагу привертає інша версія — конфлікт між Кисельовим та керівництвом ВДТРК.

Джерела стверджують, що Кисельов регулярно конфліктував зі співробітниками програми, що призвело до звільнень кількох працівників. Зрештою суперечка дійшла до генерального директора ВДТРК Олега Добродєєва. Той, за інформацією журналістів, поскаржився на Кисельова Олексію Громову — першому заступнику глави адміністрації президента РФ, який курує державну пропаганду. Після цього було ухвалено рішення не звільняти Кисельова повністю, але позбавити його програми, де він мав значний вплив.

Показово, що Кисельов зберіг посаду генерального директора державного інформаційного агентства «Россия сегодня». Тобто йдеться не про вихід із медіасистеми, а про перерозподіл впливу всередині неї. Сам пропагандист, за попередніми даними, продовжить роботу на «Россия 1» з авторською програмою «Кисельов».

Окремий контекст — український слід у біографії Кисельова. На початку 2000-х він працював в Україні, зокрема на каналі ICTV, який належав мільярдеру Віктору Пінчуку. Разом із Миколою Княжицьким він вів програму «Україна, Європа, Росія», присвячену політичним та міжнародним темам. Після цього Кисельов повернувся до Росії, де зробив кар’єру в державних медіа, ставши одним із найпомітніших рупорів кремлівської пропаганди.

Цей кейс демонструє, що навіть у середовищі провладних медіа Росії існують внутрішні суперечки за вплив і ресурси. Формальне збереження посад не скасовує факту втрати ключового ефірного майданчика, що може свідчити про зміну пріоритетів у державній інформаційній політиці.