Третє «взяття» Святогірська: як працює російська інформаційна підміна на Лиманському напрямку

20 вересня російська пропаганда вчергове розповсюдила тезу про нібито «взяття» Святогірська, хоча фактична ситуація в місті не змінилася — воно далі контролюється українськими військами. Військовий оглядач Богдан Мирошников у своєму Telegram-каналі MYROSHNYKOV звернув увагу, що це вже третя за рахунком спроба подати бажане за дійсне щодо цього населеного пункту.

За його оцінкою, перші дві хвилі таких заяв сприймалися радше з гумором, а третя перевершила попередні за абсурдністю. Навіть найзатятіші симпатики Кремля, вважає оглядач, навряд чи вірять у цю «маячню».

Мирошников описав і реальну обстановку в місті. Святогірськ поступово набуває рис типового прифронтово-тилового населеного пункту: його регулярно атакують керованими авіабомбами, дронами дальнього радіусу дії та FPV-дронами. Важка артилерія дістає туди рідко, переважно реактивна. Попри це, російське Міноборони продовжує говорити про «взяття в кредит» міста, яке фактично залишається під українським контролем.

Показово, що спроби видати бажане за дійсне щодо Святогірська тривають щонайменше з початку вересня. На Лиманському напрямку лінія бойового зіткнення протягом останніх місяців не наближається до міста, а навпаки віддаляється від нього. Це означає, що заяви про «звільнення» не витримують перевірки за картами реальної обстановки на фронті.

Місто справді потерпає від постійних ударів з повітря та артилерійських обстрілів — воно розташоване неподалік лінії фронту. Але це не рівнозначно втраті контролю: українські підрозділи продовжують утримувати позиції, а місцева влада забезпечує життєдіяльність громади в тих умовах, які дозволяє безпекова обстановка.

Раніше російська сторона вже поширювала фейк про захоплення Святогірська, підкріплюючи його постановочними та архівними відео, які подавалися як нові. Донецька обласна військова адміністрація тоді закликала громадян довіряти лише перевіреним джерелам і не допомагати ворогу поширювати дезінформацію.

Ще 1 вересня про «звільнення» Святогірська заявляв Путін, хоча населений пункт повністю контролюють Збройні сили України, а російські війська на цій ділянці фронту фактично перебувають в обороні. Після хвилі заяв про Святогірськ у Кремлі почали говорити про «захоплення» Козачої Лопані на Харківщині, хоча український 14-й армійський корпус наголошував, що населений пункт залишається під контролем Сил оборони, попри напружену обстановку в районі.

Усі ці випадки об'єднує одна модель: один і той самий населений пункт оголошують узятим кілька разів, а кожне повторення супроводжують відео, які не мають стосунку до поточної ситуації. Для аудиторії всередині Росії це створює ефект безперервного просування, навіть коли лінія фронту рухається в протилежний бік. Для української аудиторії розрахунок інший — викликати втому, звичку до суперечливих повідомлень і поступове зниження чутливості до реальних змін на фронті.

Саме тому ключовою ознакою таких кампаній залишається не зміст окремої заяви, а її повторюваність і відірваність від карти бойових дій. Святогірськ тут — не виняток, а черговий приклад того, як інформаційний продукт випереджає реальність, а потім підміняє її.