Гаральд чи Харальд: як українські ЗМІ ділять ім'я покійного короля Норвегії

·780 слівредакція
Гаральд чи Харальд: як українські ЗМІ ділять ім'я покійного короля Норвегії

Смерть короля Норвегії Гаральда V 28 серпня 2026 року стала приводом для мовної дискусії в українському інформпросторі: частина медіа вживає форму Гаральд, інші – Харальд. Розбір того, що стоїть за цим розколом і чому обидва варіанти мають підстави.

Українські інформаційні ресурси по-різному передають ім'я померлого норвезького монарха. Нормативною формою в українській мові вважається «Гаральд», і саме її використовує більшість редакцій. Однак частина журналістів наполягає на варіанті «Харальд», наголошуючи, що так ім'я звучить у Норвегії. Показово, що російськомовні джерела одностайно використовують саме форму з літерою «х».

Суперечка навколо імені короля – лише верхівка давньої мовної проблеми. В українській традиції імена іноземних монархів часто адаптували: французьких королів називали Людовиками, хоча в оригіналі вони Луї, англійських Генріхів – Генрі, а німецьких – Гайнріхами. Для сучасних монархів поступово утвердилася практика використовувати оригінальне звучання імені. Так, Єлизавету II в Україні називали саме так, хоча в Британії вона Елізабет, а Чарльза – Чарльзом, а не Карлом за старою традицією. Ця логіка підказує, що норвезького короля варто було б називати Харальдом – так, як вимовляють його ім'я на батьківщині.

Окремий вимір дискусії – передача латинської літери h. У 1990-х роках в Україні виникла тенденція замінювати російське «х» на українське тверде «г» у запозичених словах. Це була свідома відмова від московської традиції. Саме тоді Хітроу стало Гітроу, Холмс – Голмсом, а Хіларі – Гіларі. Проте ця тенденція не була послідовною: слова «хобі» та «хокей» зберегли стару вимову. Автор наводить і власний приклад: у різних виданнях своїх книжок він вживав то «гіпі», то «хіпі», поки не повернувся до звичного варіанту під тиском мовної практики.

Подібна історія трапилася з прізвищем Бетховена. У 1990-х роках були спроби писати його як Бетговен чи навіть Бетгофен, щоб наблизити до німецької вимови «Беєтгофн». Однак ці новації не прижилися, і всі повернулися до традиційного написання.

Окремо стоїть питання скандинавських імен. В українській мові закріпилася практика передавати скандинавське h через «х»: приклад – жіноче ім'я Хельга, від якого походить ім'я княгині Ольги. Так само через «х» передаються арабські та східні слова: ХАМАС, Хезболла, хіджаб, джихад, Хайфа.

Отже, дискусія про ім'я покійного короля – не просто мовна примха. Вона відображає глибші процеси: боротьбу з російським впливом у мові, пошук балансу між традицією та оригінальним звучанням, а також неузгодженість українських правописних норм. І поки мовознавці не дадуть остаточної відповіді, редакції продовжуватимуть обирати між «Гаральдом» і «Харальдом» – кожен на свій розсуд.

Читайте також