Борис Іванов: Суспільне як інформаційне укриття в часи війни

Прагнення до справедливості — головне «паливо» журналіста. Це переконання Борис Іванов проніс через 25 років кар'єри: від металургійного заводу до студії Суспільного мовлення. Його шлях у професію був свідомим вибором — залишивши роботу газівника, він вступив на журналістику в Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля в Луганську та почав працювати на обласній телерадіокомпанії.

Повномасштабне вторгнення кардинально змінило траєкторію його життя. Перші дні війни Іванов відпрацював у прямих ефірах, а потім долучився до добровольчого формування територіальної громади — загону імені Євгена Коновальця. Після служби він очолив комунікації в Офісі Генерального прокурора, де, за його словами, намагався максимально спростити журналістам доступ до інформації. У 2024 році повернувся до журналістики — уже в команді Суспільного.

Для Іванова Суспільне стало не просто роботодавцем, а місцем, де стандарти не декларуються, а виконуються. «Для себе я визначив Суспільне як своєрідне інформаційне бюро мір і ваг», — зазначає він. Ведучий порівнює мовник із «інформаційним укриттям», куди люди приходять не за найшвидшою новиною, а за перевіреною інформацією, зокрема в умовах когнітивної війни та інформаційних атак Росії.

Окремо Іванов зупиняється на питанні емоцій в ефірі. Він переконаний: ведучий має залишатися людиною, але вміти керувати своїми почуттями. «Штучно демонструвати емоції в кадрі не можна. Це одразу помітно й виглядає неприродньо», — пояснює він. За 25 років професія виробила в ньому внутрішню витримку, яка дозволяє зберігати рівновагу навіть у найскладніші моменти.

Щодо професійного вигорання, Іванов визнає: воно трапляється, і важливо вміти перемикатися. Його рятують родина, син, собака та хобі. Водночас він нагадує: є люди, яким зараз значно важче — військові, ті, хто втратив дім. Це допомагає тримати власні труднощі в перспективі.

Серед форматів, які Іванов мріє реалізувати, — аналітичні програми, колонки, великі розмови та токшоу з полярними позиціями учасників. Але найголовніший ефір, за його словами, ще попереду — ефір у день перемоги, який має витіснити з пам'яті спогади про перші дні великої війни.