Зміна керівника ЦПД: що стоїть за заявою Андрія Коваленка

Керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони Андрій Коваленко написав заяву про звільнення. Про це 17 вересня стало відомо з посиланням на джерела, обізнані з ситуацією.

За інформацією цих джерел, рішення пов'язане з наміром Коваленка змінити напрям роботи. Він не залишає безпековий сектор: надалі відповідатиме за «когнітивний і аналітичний домен». Хто очолить інституцію замість нього, наразі невідомо — триває пошук кандидатури.

Контекст для розуміння кейсу важливий: ЦПД створили у березні 2021 року на базі РНБО — разом із Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки у складі Міністерства культури. Обидва органи мали протидіяти російській дезінформації та пропаганді.

Кадрова історія Центру виглядає так. З квітня по серпень 2021 року його очолювала Поліна Лисенко. Після неї обов'язки керівника кілька років виконував її перший заступник Андрій Шаповалов. У січні 2024 року президент Володимир Зеленський призначив керівником ЦПД лейтенанта ЗСУ Андрія Коваленка.

Коваленко прийшов на посаду з медійного середовища. З 2012 року він працював журналістом газети «Сегодня», у 2013-му — у виданні «Коментарі». З кінця 2013-го до 2015 року обіймав посаду редактора сайту телеканалу «Еспресо». З 2015-го по 2019-й був редактором і першим заступником головного редактора сайту Depo.ua, а з 2019-го по 2020-й — головним редактором цього сайту. З 2018 року брав участь у форумах польського Інституту східноєвропейських досліджень як експерт із питань інформаційних технологій. З травня 2020-го обіймав посади спеціаліста з комунікацій у Державному агентстві рибного господарства та Державній інспекції містобудування, очолював медійний напрямок у виборчому штабі партії «Слуга народу» Борщагівської ОТГ.

Що тут варто читати між рядків? По-перше, зміна на посаді керівника ЦПД — це не просто кадровий епізод, а сигнал про те, як держава перерозподіляє увагу в інформаційній сфері. Формулювання про «когнітивний і аналітичний домен» вказує на зміщення фокусу з реактивного спростування фейків до глибшої аналітики та роботи зі смислами. По-друге, відсутність наступника на момент подання заяви створює паузу в інституційній тяглості — а це чутливий момент для органу, який працює в умовах активної інформаційної війни. По-третє, сам факт виходу людини з медійним бекграундом із керівної посади в безпековій структурі показує, наскільки тісно в Україні переплелися журналістика, комунікації та безпека.

Поки що публічно бракує деталей: ні офіційного підтвердження заяви, ні імені наступника, ні строків переходу. Саме ці невідомі й визначатимуть, чи стане ця ротація плановою технічною зміною, чи початком переформатування всієї архітектури протидії дезінформації.