Санкції проти Мендель і російських пропагандистів: що стоїть за рішенням РНБО

Президент України Володимир Зеленський підписав указ, який вводить у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про санкції щодо осіб, котрі виправдовують російську агресію. Про це йдеться на сайті глави держави.

До переліку потрапили десять осіб — громадян України та Росії. Серед них — колишня прессекретарка Володимира Зеленського Юлія Мендель. У повідомленні зазначено, що обмеження стосуються тих, хто «розповсюджує дезінформацію та російську пропаганду, підтримує агресивну політику Росії проти України».

Окрім Мендель, у списку — дев'ять російських пропагандистів. Зокрема, головна редакторка видання «Блокнот Донецк» Світлана Ларіна та директор цього ж видання Олексій Плотников, «воєнкор» Ізабелла Ліберман, письменник-пропагандист Олег Резепкін та інші.

Цього ж дня Зеленський підписав ще два укази, які вводять у дію рішення РНБО. Один стосується суден російського тіньового флоту, другий — підприємств та осіб, пов'язаних із державною корпорацією «Ростех». Україна також має намір передати відповідну інформацію партнерам, аби синхронізувати санкції в міжнародних юрисдикціях.

Що стоїть за цим кейсом? Санкції проти Мендель — не ізольований епізод, а частина ширшої лінії на протидію інформаційному впливу. Останніми місяцями вона з'являлася в медіапросторі з заявами, які виходять далеко за межі внутрішньої дискусії. У грудні 2025 року в програмі «Свобода Live» вийшло півгодинне інтерв'ю, де вона стверджувала, що екскерівник Офісу президента Андрій Єрмак переконував Зеленського в тому, що повномасштабного вторгнення Росії не буде. Єрмака вона назвала «найнебезпечнішою людиною у владі». Показово, що і в книзі, і в попередніх інтерв'ю Мендель висловлювалася про Єрмака схвально.

Ще один епізод — травневе інтерв'ю американському консервативному подкастеру Такеру Карлсону. Там Мендель заявила, що у 2022 році Володимир Зеленський нібито був готовий передати Росії Донеччину в обмін на припинення війни.

У сукупності ці виступи працюють на кілька наративів: сумнів у рішучості української влади, переписування причин і перебігу війни, переведення уваги на внутрішні конфлікти. Такі тези добре вписуються в запит аудиторій, налаштованих скептично до підтримки України, і саме тому вони легко підхоплюються пропагандистськими майданчиками.

Санкції проти Мендель і російських пропагандистів — сигнал про те, що держава розглядає ці заяви не як приватну думку, а як елемент інформаційної кампанії. Одночасні рішення щодо тіньового флоту та «Ростеху» підкріплюють цю логіку: боротьба йде не з окремими висловлюваннями, а з мережами впливу — фінансовими, виробничими та медійними. Подальший крок — синхронізація з партнерами, від якої залежить, чи матимуть обмеження реальну вагу за межами України.