«Одна нація» і турецький досвід: як українська авторка радить розвінчувати російські наративи

Російська пропаганда в Туреччині діє не лише через міжнародні майданчики, а й через турецькомовні соцмережі. Її мета — сформувати негативне ставлення до України та дискредитувати українців і державу. Про це в інтерв'ю розповіла колишня українська дипломатка, авторка книги «Калиновий присмак турецького чаю» Олена Литвиненко.

За її словами, один із найдієвіших способів протидії — говорити з людьми через зрозумілі їм приклади. Тезі про «одну націю» росіян і українців вона протиставляє аналогію, близьку турецькому співрозмовнику: «Коли мені досі іноді говорять, що росіяни й українці - "одна нація", то наводжу близький для них приклад: уявіть, якби в Європі вам сказали, що араби й турки - одна нація. Тоді вони починають замислятися. Поки не почнеш використовувати приклади, які стосуються їх особисто, отримати позитивний відгук важко».

Ще один напрям — апеляція до історії, якою турки активно цікавляться. Литвиненко пояснює співрозмовникам, що російський імперіалізм має давні корені: Росія століттями вела загарбницькі війни проти сусідніх народів і воювала з Османською імперією. Нинішня війна проти України, на її думку, є продовженням цієї самої політики.

Окремий блок — мовний. Письменниця переконана, що українського контенту турецькою мовою бракує, і саме це послаблює позиції України в інформаційному полі країни. «Думаю, що збільшення кількості українського контенту турецькою мовою в медіа та соцмережах допоможе нам ефективніше протидіяти роспропаганді», — зазначила вона.

За її словами, українські дипломати та громада в Туреччині вже працюють над цим — спростовують неправдиву інформацію та фейки. Але важлива не лише кількість, а й теми. Литвиненко наголошує на комунікації через людські цінності, зрозумілі турецькому суспільству. Багато турків, за її спостереженнями, не знають про викрадення та вбивства українських дітей росіянами, про сексуальне насильство проти жінок. Вони дивуються, коли дізнаються про удари по лікарнях, дитсадках та інших цивільних об'єктах.

Саме розповіді про наслідки агресії для звичайних людей, а не абстрактні геополітичні тези, змінюють сприйняття Росії. Це підтверджує й ширша тенденція: у Туреччині поступово ставлять під сумнів усталене уявлення про «надзвичайну силу російської армії».

Отже, кейс показує: ефективна протидія пропаганді будується не на гаслах, а на трьох речах — зрозумілих місцевій аудиторії аналогіях, спільному історичному контексті та мові, якою ця аудиторія говорить. Доки російські наративи ширяться турецькомовними каналами, українська присутність у тому самому полі залишається умовою того, щоб розмова взагалі відбулася.