Як Україна двічі підіграла російській пропаганді: аналіз медійних провалів

Аналітики звертають увагу на системну проблему: в інформаційній війні росіяни використовують просту тактику повторення меседжів, розраховуючи, що рано чи пізно хтось із українців піддасться. Однак успіх цих кампаній часто залежить від того, як українські публічні особи формулюють власні заяви.

Перший показовий кейс розгорнувся навколо теми трудових мігрантів. Ще з лютого 2026 року російські медіа почали поширювати наратив, що Україна планує масово завозити іноземців. Цікаво, що паралельно українські чиновники самі порушували цю тему, говорячи про брак робочої сили. Зокрема, 15 квітня голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник заявив про потребу залучати до 300 тисяч мігрантів щороку, але ця новина не викликала значного резонансу.

Переломним моментом стала заява 17 квітня керівника ГУР Кирила Буданова про плани оновити список ризикованих країн для спрощення в'їзду трудових мігрантів. Це спровокувало реакцію політиків правого спектру, зокрема Андрія Іллєнка, а також міських голів Ігоря Терехова та Руслана Марцінківа. Російські боти лише підхопили цей природний тренд і масштабували його, що призвело до місячного обговорення теми.

Другий випадок стосується кампанії про порожні полички в супермаркетах, яка почалася після влучань по складах на початку серпня 2026. Росіяни активно обіцяли українцям голодну зиму, але серйозного впливу це не мало. Ситуація змінилася 28 серпня, коли міністр аграрної політики Тарас Висоцький повідомив про знищення 90% складів торгівельних мереж. Хоча він додав, що "загрози голоду та системного фізичного дефіциту продуктів харчування не буде", саме перша частина заяви стала інформаційним приводом.

Фахівці з комунікацій наголошують: заперечення на кшталт "ніякого дефіциту не буде" часто не сприймаються аудиторією. Більш ефективним було б формулювання, яке акцентує на вирішенні проблеми, а не на її масштабі. Українські медіа, зокрема клікбейтні, швидко поширили цитату Висоцького, а російські боти підключилися наступного дня, що викликало нову хвилю паніки.

За даними голови ГО CAT-UA Артема Захарченка, обох ситуацій можна було уникнути, якби посадовці та їхні пресслужби відстежували актуальні ворожі наративи, наприклад, через зведення Центру протидії дезінформації. Це дозволило б формулювати безпечні меседжі, які не підсилюють ворожу пропаганду.

Наслідки таких комунікаційних провалів можуть бути серйознішими, ніж тимчасова паніка. Вони підривають довіру до влади та її спроможності контролювати ситуацію. Особливо небезпечно, якщо подібний резонанс отримають інші деструктивні наративи, які росіяни вже давно намагаються просунути, наприклад, про "нелегітимність" президента. Тому критично важливо навчитися не давати ворогу зайвих інформаційних приводів.