Кремль подає запрошення Зеленського як «жест доброї волі»

Кремль вирішив подати власне запрошення Володимира Зеленського на зустріч із Володимиром Путіним не як технічну пропозицію, а як політичний жест. Про це заявив голова російського МЗС Сергій Лавров, коментуючи ідею українського президента провести таку зустріч у США.

За словами Лаврова, позицію Москви вже раніше озвучив речник Кремля Дмитро Пєсков. Лавров стверджує, що «запрошення цій особі було надіслано», і якщо Зеленський справді хоче зустрічі, то «нехай приїжджає». Сам факт запрошення він назвав «великий жест доброї волі» з боку Росії — з огляду на те, що український президент, за його словами, досі не скасував указ про заборону контактів із Путіним та його оточенням.

«Тож доброї волі нам не бракує, а йому, як я розумію, злих рис», — сказав Лавров.

Водночас він повторив тезу, що Росія нібито залишається відкритою до переговорів з Україною, але не збирається зупиняти бойові дії на час їхнього проведення.

У той самий день Дмитро Пєсков заявив, що якщо Зеленський дійсно хоче зустрітися з Путіним, то може приїхати до Москви. Окремо помічник Путіна Юрій Ушаков повідомив, що питання участі російського керівника в саміті G20 поки не обговорювалося.

У цій комунікації варто звертати увагу не так на сам факт запрошення, як на те, як його подають. Формула «великий жест доброї волі» перекладає відповідальність за відсутність зустрічі на українську сторону: мовляв, Москва готова, а Київ — ні. При цьому умова приїхати саме до Москви залишає за Кремлем і вибір майданчика, і роль господаря, а отже — і контроль над тим, як виглядатиме будь-яка зустріч.

Друга складова — поєднання заяви про відкритість до переговорів із відмовою припиняти бойові дії. Це дає змогу говорити про готовність до діалогу, не змінюючи при цьому ситуацію на полі. Така рамка зручна для зовнішньої аудиторії: вона створює образ конструктивної сторони, тоді як реальні умови залишаються незмінними.

Нарешті, згадка про указ, який забороняє контакти з російським керівництвом, використовується як доказ власної «доброї волі». Насправді ж це лише нагадування про юридичну рамку, яку українська сторона запровадила з власних причин, і яка сама по собі не є поступкою Москви. Тож заяви про «жест доброї волі» радше працюють на інформаційний ефект, аніж описують реальний зсув у позиціях.