Одинадцять вкидів за тиждень: як працюють російські фейки про Україну та Захід

Кожен із цих вкидів має власну аудиторію і власне завдання, але всі вони вкладаються в одну логіку: там, де бракує реальних перемог, працює фабрикація. Розгляньмо найпоказовіші випадки тижня.

Сенсація як приманка для переходу в закриті канали

Наприкінці серпня у фейсбук-групі «Україна Онлайн» з'явився допис про російські бойові літаки, які нібито зайшли глибоко в румунський повітряний простір і були збиті місцевою ППО. Невдовзі той самий текст розійшовся й іншими спільнотами — «Пошук людей України ЗНИКЛІ БЕЗВІСТИ УКРАЇНІ/ Розлучені війною» та «Новости 24».

Перевірка порталу «Гвара Медіа» показала: ані на офіційних ресурсах румунської влади, ані в провідних медіа країни такої інформації не було. У групі «Україна Онлайн» тексти з ідентичним наповненням публікували понад двадцять разів від початку червня. Схема однакова: читачеві пропонують переглянути відео в коментарях, а посилання веде до закритих телеграм-каналів, пов'язаних між собою.

Один із них — закритий канал «Шептун». За даними Центру протидії дезінформації при РНБО, це анонімний ресурс, який просуває кремлівські наративи під псевдопатріотичним контентом. СБУ включила «Шептун» до переліку ресурсів, що куруються російськими спецслужбами. Отже, сенсаційні заголовки тут — не самоціль, а інструмент перекачування української аудиторії фейсбуку в анонімні телеграм-канали, де ворожі меседжі подають під виглядом проукраїнських.

ШІ-фото Мерца з Епштейном

П'ятого вересня 2026 року акаунт під псевдонімом Richard у мережі «X» оприлюднив зображення, на якому канцлер ФРН Фрідріх Мерц нібито стоїть поряд із Джеффрі Епштейном, засудженим за сексуальні злочини. Допис натякав на давню дружбу між політиком і мільярдером.

Насправді це зображення ходить мережею ще з липня. Тоді його подавали як фото, зроблене 17 червня 2014 року на Investor Day, організованому Black Rock у Нью-Йорку. Фактчекери Lead Stories не знайшли підтверджень, що обидва чоловіки відвідували цей захід. До того ж Мерц почав працювати в німецькому підрозділі компанії лише в січні 2016 року — значно пізніше за «компрометуючий» знімок.

На ранніх версіях фото фігурували номери справи A-2014-017 і документа D-2014-0831. Ані на урядових сайтах США, ані в базі документів у справі Епштейна таких записів немає. Перевірка через Google Gemini виявила на зображенні SynthID — невидимий цифровий водяний знак, яким Google позначає матеріали, створені штучним інтелектом.

«Поділ України» від імені The New York Times

На початку вересня проросійські пабліки та телеграм-канали опублікували карту «поділу України», видаючи її за інсайд із The New York Times. За версією авторів, видання розкрило «умови» Кремля для мирної угоди: Україну ділять між чотирма державами — Росією (Південь і Схід), Польщею (західні області), Угорщиною (Закарпаття) і Румунією (Чернівеччина). До карти додали й «умови» про скорочення чисельності ЗСУ та відмову від вступу до НАТО.

Перевірка «Укрінформу» засвідчила: у The New York Times жодних подібних публікацій немає. Межі областей на мапі не збігаються з реальними адміністративними кордонами, а підписи зроблено італійською — Polonia, Ungheria, Romania, Nuova Russia, Mar Nero. Цей вкид активно поширюють на тлі спроб адміністрації США активізувати мирний процес, і його мета — підірвати довіру українців до західних партнерів.

Мобілізаційні картки, яких не існує

Після повідомлень польських медіа про розсилання легальних мобілізаційних карток резервістам у мережі з'явилися підроблені фото таких документів. Першими їх поширили проросійські та українські телеграм-канали: 4 вересня, за кілька годин після матеріалу RMF FM, зображення опублікував канал «Труха Україна», а згодом — «Политика Страны» (портал «Страна UA»). Далі підробки підхопили російські сайти; у публікації «СтранаUA» без гіперлінка посилаються на Польський центральний військовий центр рекрутингу, називаючи процедуру типовою і щорічною.

Польський проєкт Demagog перевірив зображення інструментом Hive Moderation: імовірність ШІ-генерації — 99,9%. До того ж на картці вказано неіснуюче військове звання «wojskry». Справжні мобілізаційні картки, формат яких затверджено постановою міністра національної оборони Польщі від 22 травня 2024 року, бувають трьох кольорів: червоні — для пасивного резерву, зелені — для військовослужбовців, сині — для цивільного персоналу Міноборони. Отже, зображені документи не відповідають жодному офіційному регламенту. Такі маніпуляції підживлюють наратив про «агресивний Захід», який Кремль просуває, щоб згуртувати власне суспільство на антизахідній риториці.

«Антиукраїнський джихад», якого не було

Російські медіа поширювали твердження, ніби мусульманська громада бельгійського Ейпена оголосила «антиукраїнський джихад» і погрожує українцям розправою через «міжетнічний» конфлікт, у якому загинув сирійський біженець. За даними The Brussels Times, інцидент стався 30 серпня 2026 року: сварка між дітьми переросла в масову бійку за участю близько 50 осіб.

StopFake з'ясував, що загиблий мав турецьке походження і виховував чотирьох дітей. Бельгійське видання жодного разу не згадало етнічне походження учасників. Німецькомовний BRF.be повідомляє, що конфлікт стався між курдсько-турецькою та російською етнічними групами, а за даними Grenzecho, разом із росіянами в бійці брали участь і деякі українці. Про «джихад» не йдеться на жодному з цих ресурсів. Отже, реальні факти перебільшили й перекрутили, щоб підживити наратив про нібито масовий спалах ненависті до українців за кордоном.

Графіті Зеленського-жебрака у Варшаві

У фейсбуку та проросійських телеграм-каналах ширили фото «графіті» на варшавській будівлі: Володимир Зеленський із написом «Дайте мені грошей». Меседж мав переконати поляків, що Україна фінансово виснажує їхню країну, а її президент — не воїн, а прохач. За даними Demagog, першим 7 вересня о 16:08 допис опублікував російськомовний телеграм-канал «Придністровець», за кілька годин його підхопили інші проросійські канали, польськомовний Ruski Shipek і сайти мережі «Правда».

Фактчекери встановили ймовірну адресу будівлі — вулиця Бжозова, 14 — і особисто перевірили її 8 вересня 2026 року: жодного графіті на стіні немає, лише звичайна пляма, яку на фото «домалювали» до образу Зеленського. Це не перший такий випадок: грузинський Myth Detector фіксував подібне ще 2023 року, коли під виглядом німецьких медіа ширили історію про «пошук автора графіті» в Берліні, де Зеленський нібито їв руку українського солдата. Іспанський Maldita.es пов'язує такі вкиди з масштабнішою кампанією російського впливу «Overload».

Операція «Overload» розрахована не стільки на пересічного читача, скільки на фактчекерів, журналістів і дослідників: їх завалюють потоком однотипних фейків, змушуючи витрачати ресурс на спростування. Водночас образ Зеленського-жебрака працює на підрив довіри до України серед польської аудиторії — а послаблення військової та гуманітарної підтримки з боку Польщі залишається одним із пріоритетних завдань Кремля.