Маніпуляція про Резерв+ для українок у ЄС: що каже ЦПД

Центр протидії дезінформації спростував поширювану тезу про нібито обов'язкову демонстрацію застосунку Резерв+ для всіх 18-річних українок, які претендують на тимчасовий захист у Євросоюзі. За даними ЦПД, така інтерпретація викривляє зміст рішення Ради ЄС 2026/1912.

Насправді документ передбачає перевірку військового статусу лише для окремої категорії заявників. Йдеться про осіб, які подаються на тимчасовий захист після 31 липня 2026 року та вже мають чинні військові обов'язки згідно з українським законодавством. Норма сформульована гендерно нейтрально, тож не зачіпає цивільних 18-річних дівчат, студенток чи інших жінок, які не перебувають на військовому обліку.

«Російська пропаганда перекручує зміст рішення, перетворюючи норму для конкретної категорії заявників на нібито загальну вимогу для всіх 18-річних українок», — наголосили в ЦПД.

Адвокатка Катерина Аніщенко пояснила, що ключовим доказом законного виїзду з України є відмітка в паспорті про перетин кордону. Вимога показати Резерв+ може виникнути лише тоді, коли законність виїзду неможливо підтвердити цим способом. Ігнорування паспорта з відміткою на користь застосунку, за словами юристки, є прямим порушенням процедур.

Якщо жінка не має військового обов'язку, їй немає чого підтверджувати через Резерв+, тож міграційні органи не можуть відмовити їй у захисті через відсутність цього документа. Відмова можлива лише за одночасного виконання трьох умов: особа є новим заявником, має військовий обов'язок за українським законодавством і не може підтвердити законність виїзду жодним іншим способом.

Аніщенко також звернула увагу на ситуацію з медичними та фармацевтичними спеціальностями, для яких військовий облік є обов'язковим. Однак навіть такі фахівці не підлягають призову під час мобілізації. Деякі іноземні чиновники помилково прирівнюють військовий облік до заборони на виїзд, що юристка називає «найгрубішою помилкою».

Юристка радить не сприймати відмову міграційної служби як остаточну. Варто наполягати на письмовому рішенні та використовувати право на оскарження. У більшості таких випадків закон на боці заявниці, а письмове рішення дає підставу для оскарження у вищій інстанції.