Кремль мобілізує мощі Дмитра Донського як інструмент пропаганди

Суть кейсу полягає в тому, що знайдені під час реставраційних робіт в Архангельському соборі Московського Кремля мощі князя Дмитра Донського вирішили використати як черговий інструмент пропаганди. За задумом кремлівських стратегів, три фрагменти кісток помістять в окремі ковчеги-релікварії та доправлять безпосередньо на фронт, аби російські солдати могли їм вклонятися. Володимир Путін особисто прийшов на відкриття саркофага.

Про знахідку голосно оголосив ультранаціоналістичний олігарх Костянтин Малофєєв, який позиціонує себе «православним монархістом» і фінансує одіозні медіаресурси. У своєму Telegram-каналі він назвав подію «справжнім дивом» і «прямим благословенням Бога для Росії та російської армії». Варто нагадати, що дружина Малофєєва — російська «дитяча омбудсменка» Марія Львова-Бєлова, щодо якої, як і щодо Путіна, Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт через системне викрадення українських дітей.

Дмитра Донського в РФ традиційно подають як «історичного супергероя», що розгромив монголів у Середньовіччі. Малофєєв, зокрема, стверджує: «У 1380 році Дмитро Донський на Куликовому полі об’єднав роздроблені князівства в єдиний російський народ. Ця перемога стала провісником нашої суверенності та великої місії Москви як Третього Риму».

Утім, такі заяви видають бажане за дійсне. У XIV столітті про жоден «російський народ» не йшлося. Князівства залишалися роздробленими, а сам Донський активно воював проти князів у Твері та Рязані. Поразка монголів була лише тимчасовим епізодом: уже за два роки хан Тохтамиш ущент розграбував Москву й знову змусив Дмитра підкоритися.

Інструменталізація релігії для виправдання імперських амбіцій Кремля триває роками. У березні 2024 року Російська православна церква під головуванням патріарха Кіріла ухвалила документ, де війна проти України офіційно названа «Священною війною». У цьому тексті Росії та її народові відводиться роль «Катехона», який нібито рятує світ від «навалу глобалізму» та «сатанинського Заходу». Священного статусу надають навіть ядерній зброї: 2005 року Кіріл оголосив адмірала Федора Ушакова святим покровителем стратегічних бомбардувальників, а 2007 року Путін публічно назвав двома стовпами безпеки країни ядерне озброєння та православну віру. Того ж року покровителем ядерних сил призначили Серафима Саровського.

Висновок очевидний: залучення останків Донського — не поодинокий жест, а продовження давно налагодженої системи, у якій релігійні символи слугують прикриттям для імперських цілей. Водночас на тлі такої пропаганди у середовищі російських «воєнкорів» почався «бунт»: вони вибухнули критикою на адресу свого командування через ситуацію під Лиманом. За даними Інституту вивчення війни, у РФ визнають українські контратаки та вимушений відступ окупантів з деяких позицій, а також почали засуджувати поширену у своїх військах «культуру брехні». Через неправдиві звіти про «контроль» території виникають оперативні ризики: росіяни не можуть завдавати атак по цих зонах, а суміжні підрозділи спираються на дезінформацію під час планування. Окрім цього, мілблогери спростували заяви Путіна про нібито контроль РФ над Святогірськом, де насправді стоять ЗСУ.