У Франківську показали фільм про канадську діаспору 1991 року на Донбасі

Сюжет картини розгортається навколо подій 1991 року, коли представники канадської діаспори вирушили на Схід України, щоб підтримати відновлення української державності. Основою для фільму стали раніше не оприлюднені відеоматеріали, відзняті понад 30 років тому.

Історія проєкту почалася з того, що продюсерка Анна Поленчук познайомилася з канадським політиком і бізнесменом українського походження Борисом Вжесневським. У 1991 році він разом із друзями, серед яких був і онук Степана Бандери, привіз до України обладнання для друку листівок. Разом із технікою та відеокамерою молоді діаспоряни поїхали на Донеччину й Луганщину, де агітували місцевих жителів голосувати за незалежність.

Після показу Акім Галімов розповів, що саме зафіксовано на цих плівках. «На тих плівках зафіксовано те, що відбувалося в Донецьку, в Луганську та Сєвєродонецьку в 1991-му році. Це надзвичайно цінно, адже більшість державних архівних матеріалів з тих регіонів залишилася на тимчасово окупованих територіях. Кадри просто вражають: центр Донецька, величезний пам’ятник Леніну, а навколо — масштабний мітинг із синьо-жовтими прапорами. Наш фільм великою мірою руйнує російську пропаганду про “ісконно русскій” Донбас і показує реальну історію», — сказав продюсер.

За задумом творців, стрічка поєднує як світлі, так і драматичні епізоди — зіткнення молодих ідеалістів із канадської діаспори з суворою радянською дійсністю перших місяців української незалежності. Цей контраст між очікуваннями та реальністю і формує драматургію картини.

Окрему вагу має те, як матеріал працює з наративами про регіон. Архівні кадри з Донецька, Луганська та Сєвєродонецька 1991 року фіксують присутність української символіки та масову участь місцевих жителів у подіях, пов'язаних зі здобуттям незалежності. Це дає змогу протиставити поширеному уявленню про «ісконно русскій» Донбас документальні свідчення з місця.

Показ в Івано-Франківську став частиною презентації стрічки. Сам фільм є першою повнометражною роботою Акіма Галімова, відомого як засновник проєкту «Реальна історія», що займається популяризацією документованих сторінок українського минулого.