Кістки Донського на фронт: як Кремль мобілізує реліквії для виправдання війни

У Московському Кремлі під час реставраційних робіт в Архангельському соборі виявили останки князя Дмитра Донського. Цю знахідку влада РФ вирішила використати як черговий важіль для підтримки бойового духу окупаційних військ у війні проти України. За задумом кремлівських стратегів, три фрагменти кісток помістять в окремі ковчеги-релікварії та відправлять безпосередньо на фронт, щоб російські солдати могли їм вклонятися. Володимир Путін особисто прийшов на відкриття саркофага.

Історичну постать, яка колись розбила Золоту Орду, тепер намагаються перетворити на символ «неминучої перемоги». Ультранаціоналістичний олігарх Костянтин Малофєєв, який позиціонує себе як «православний монархіст» і фінансує одіозні медіаресурси, у своєму Telegram-каналі назвав знахідку «справжнім дивом» і «прямим благословенням Бога для Росії та російської армії». Він також перебуває у другому шлюбі з російською «дитячою омбудсменкою» Марією Львовою-Бєловою, щодо якої, як і щодо Путіна, Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт через системне викрадення українських дітей.

Московського князя Дмитра Донського в РФ традиційно подають як «історичного супергероя», який розгромив монголів у Середньовіччі. Малофєєв стверджує: «У 1380 році Дмитро Донський на Куликовому полі об’єднав роздроблені князівства в єдиний російський народ. Ця перемога стала провісником нашої суверенності та великої місії Москви як Третього Риму». Однак ці заяви не відповідають історичним фактам. У XIV столітті про жоден «російський народ» не йшлося, князівства залишалися роздробленими, а сам Донський воював проти князів у Твері та Рязані. Поразка монголів виявилася тимчасовою: вже за два роки хан Тохтамиш ущент розграбував Москву та змусив Дмитра підкоритися.

Інструменталізація релігії для виправдання імперських амбіцій Кремля триває роками. У березні 2024 року Російська православна церква під головуванням патріарха Кіріла ухвалила документ, у якому війна проти України офіційно називається «Священною війною». У цьому тексті Росії та її народові відводиться роль «Катехона», який нібито рятує світ від «навалу глобалізму» та «сатанинського Заходу». Священного статусу надають навіть ядерній зброї. 2005 року Кіріл оголосив адмірала Федора Ушакова святим покровителем стратегічних бомбардувальників. А 2007 року Путін публічно назвав двома стовпами безпеки країни ядерне озброєння та православну віру, тоді ж покровителем ядерних сил призначили Серафима Саровського.

Водночас у середовищі російських пропагандистів назріває невдоволення. «Воєнкори» вибухнули критикою на адресу свого командування через ситуацію під Лиманом. За даними Інституту вивчення війни, у РФ визнають українські контратаки та вимушений відступ окупантів з деяких позицій, а також почали засуджувати поширену у своїх військах «культуру брехні». Через неправдиві звіти про «контроль» території виникають оперативні ризики: росіяни не можуть завдавати атак по цих зонах, а суміжні підрозділи спираються на дезінформацію під час планування. Окрім цього, мілблогери спростували заяви Путіна про нібито контроль РФ над Святогірськом, де насправді стоять ЗСУ.

Отже, Кремль продовжує використовувати релігійні реліквії та історичні міфи для виправдання агресії проти України. Мобілізація мощів Дмитра Донського — це не духовний акт, а пропагандистський інструмент, покликаний підтримати бойовий дух військ на тлі невдач на фронті. Водночас критичні голоси серед самих російських пропагандистів свідчать про те, що навіть у їхньому середовищі накопичується невдоволення реальним станом справ.