40 виставок про «скіфське золото»: як РФ використовує судову поразку для пропаганди

Про плани розширити серію експозицій повідомив директор департаменту музеїв та підтримки циркового мистецтва Міністерства культури Росії Іван Ликошин. За його словами, близько 40 російських музеїв уже заявили про готовність підготувати власні виставки на основі вже наявної експозиції. Орієнтовно більшість цих проєктів мають показати глядачам по всій Росії до кінця року.

Ідеться про колекцію з понад 580 археологічних предметів: зброю, обладунки, прикраси, побутові речі та золоті вироби I століття до н. е. — III століття н. е. До окупації Криму ці артефакти зберігалися у чотирьох українських музеях на півострові. У 2013 році їх передали на виставку до музею Алларда Пірсона в Амстердамі, а після окупації 2014 року вони залишилися в Нідерландах. У 2023 році Верховний суд Нідерландів остаточно ухвалив передати колекцію Україні, підтвердивши, що вона належить до державного Музейного фонду України.

Попри це, російська сторона наполягає на своєму праві на «скіфське золото». У російському посольстві назвали рішення нідерландського суду нібито «політизацією культурної спадщини» та заявили, що Москва й надалі домагатиметься повернення колекції. Самі виставки, за задумом організаторів, мають продемонструвати «аспекти роботи щодо повернення» предметів.

В українському відомстві наголошують: держава-агресор намагається подати українські артефакти як «російську спадщину» та сформувати за кордоном викривлене уявлення про історію Криму. Подібні фотовиставки вже проходили в Мексиці, Польщі та Нідерландах. Твердження Росії про «російські скарби», зазначають там, не узгоджуються ні з історією походження колекції, ні з міжнародними судовими рішеннями, а законними власниками цих цінностей є українські музеї.

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим уже звернулося до Міністерства закордонних справ України через проведення таких виставок за кордоном і потребу реагувати на поширення російських пропагандистських наративів.

«Закликаємо не ставати частиною цієї інформаційної кампанії: бойкотувати подібні виставки, не надавати їм майданчиків та не сприяти їх поширенню. Культурна спадщина Криму — українська, і Росія не може використовувати її для виправдання окупації та привласнення української історії», — ідеться в заяві Представництва.

Тему порушували й на зустрічі з представницями культурних інституцій Фінляндії. Під час неї обговорювали ситуацію в тимчасово окупованому Криму, системні порушення прав людини та переслідування. Окремо йшлося про російські пропагандистські виставки щодо так званого «Кримського золота», використання культурної спадщини півострова в російських інвестиційних програмах і поширення наративів, спрямованих на привласнення цієї спадщини та витіснення української ідентичності.

Отже, кампанія навколо колекції — це не про музейну справу, а про спробу переписати правовий і культурний контекст. Росія програла судовий спір, тож тепер переносить боротьбу в площину виставок і заяв, розраховуючи на поступове звикання аудиторії до думки, що артефакти «належать» їй. Ключове тут — масштаб і повторюваність: десятки майданчиків і вихід за межі Росії працюють на те, щоб судове рішення виглядало спірним, а не остаточним.