Онлайн-голосування Путіна: як із технічної процедури зробили пропагандистський сюжет

Володимир Путін, який обіймає посаду президента Росії, взяв участь у дистанційному голосуванні на виборах до Держдуми. Запис оприлюднили російські пропагандистські ресурси, серед яких ТАСС і телеведуча Ольга Скабєєва.

Для людини, яку зазвичай бачать перед екраном хіба що під час онлайн-нарад, це був нетиповий вихід у кадрі. Проте, судячи з оприлюдненого відео, діяв він невпевнено: мружився, швидко переводив погляд по монітору, час від часу робив долонею рух, що читався як подив. Кожен крок супроводжував коротким підтвердженням собі під ніс і щоразу уважно вдивлявся в екран — вочевидь, аби не позначити не того кандидата.

На початку, рухаючись за підказками системи, він зауважив, що тут усе настільки просто, що помилитися нібито неможливо. Далі щось бурмотів, але розібрати слова було важко.

Скабєєва, яка поширила запис, у своєму дописі похвалила його вправність: «Путін за пару кліків мишкою проголосував на виборах до Держдуми».

Голосування до Держдуми почалося о 8.00 за місцевим часом. У низці регіонів дострокове волевиявлення тривало ще з кінця серпня — у важкодоступних і віддалених місцевостях, а також для російських військових на фронті. За даними центральної виборчої комісії, станом на 15.39 загальна явка по країні сягнула 20,3%.

Окремо йдеться про організацію так званого голосування на тимчасово окупованих українських територіях. Верховна Рада України заявила рішучий протест із цього приводу та звернулася до міжнародної спільноти, наголосивши на незаконності таких дій.

Самі вибори до Держдуми заплановані на 18–20 вересня. Раніше Путін звернувся до росіян із закликом узяти участь у голосуванні та підтримати «справжніх патріотів». «Участь у виборах – це наш спільний внесок у перемогу Росії», — сказав він, імовірно, опустивши слово «Єдиної».

У цій історії варто дивитися не на те, як саме лідер Кремля тисне кнопки, а на те, чому ці кадри взагалі з'явилися. Кількасекундний побутовий епізод подають як доказ легітимності та технологічності процедури: голосування нібито просте, доступне й підконтрольне навіть людині, яку рідко бачать за комп'ютером. Персональний приклад має працювати як заклик — мовляв, долучайся, адже це «внесок у перемогу».

Друга складова — контроль над рамкою розповіді. Кадри супроводжують похвалою від відомої ведучої, а невиразність і метушливість у кадрі в коментарі не потрапляє. Так само за кадром лишається те, що частина голосування відбувається на окупованих українських територіях, а дострокові дільниці працюють і на фронті. Натомість увагу зосереджують на явці та на «простоті» процедури.

Отже, йдеться не про звіт про голосування, а про медійний продукт. Його мета — підсилити образ керованого процесу, залучити виборця і тримати незручні деталі поза фокусом. Саме тому оцінювати цей сюжет варто за тим, що він замовчує, а не за тим, що показує.