Кремль виправдовує псевдовибори на ТОТ: розбір інформкампанії

Ключовим елементом кампанії стала заява очільниці ЦВК РФ Елли Памфілової, яка назвала можливість проголосувати для мешканців захоплених регіонів «вистражданим правом». Центр протидії дезінформації при РНБО України звертає увагу, що така риторика має цілком конкретну функцію — надати процесам, які відбуваються в умовах окупації та примусу, вигляду добровільного волевиявлення.

Паралельно в Центрвиборчкомі РФ оголосили про «особливий порядок» голосування на тимчасово окупованих територіях. Згідно з нововведеннями, голосування дозволяється проводити на прибудинкових територіях у прифронтових районах, а офіційним поясненням цього називають «безпекові ризики». За оцінкою ЦПД, такий крок покликаний передусім відвернути увагу від самого факту проведення псевдовиборів у зоні активних бойових дій.

Водночас «голосування у дворах» та робота виїзних груп створюють умови, за яких практично неможливо забезпечити контроль за процедурою. Це відкриває широкий простір для фальсифікацій і штучного накручування показників явки — саме тих цифр, які згодом подаються як доказ «підтримки» місцевого населення.

У Центрі протидії дезінформації наголошують: хоч би які «особливі порядки» запроваджувала російська ЦВК і які б пояснення не озвучувала, «вибори» на тимчасово окупованих територіях України залишаються абсолютно нелегітимними. Головна причина — вони проводяться всупереч міжнародному праву.

Окремий сюжет цієї кампанії — розширення виборчих округів на підконтрольні Україні міста Донеччини. До російського виборчого округу для голосування місцевого населення на «виборах» до Державної думи включили Слов’янськ, Краматорськ і Святогірськ. Ці міста перебувають під українською владою, тож сама їхня присутність у російських виборчих списках ілюструє, наскільки далеко розрахована інформаційна конструкція від реального стану речей.

Таким чином, йдеться не про окремі заяви чи процедурні новації, а про цілісну схему: спершу — емоційне обґрунтування «права» голосувати, далі — технічні механізми, що унеможливлюють незалежний нагляд, і на завершення — цифри явки, які мають засвідчити легітимність. Кожен елемент цієї схеми працює на те, щоб окупація виглядала як волевиявлення, а примус — як вибір.