Удари по Москві та НПЗ: як змінюється логіка інформаційного супроводу війни

Російська пропаганда тривалий час просувала тезу про «розбиті шибки» — образ, який мав применшувати наслідки українських ударів. Цей наратив втрачав переконливість у міру того, як українські сили систематично виводили з ладу стратегічні об'єкти на території РФ. Коли нафтопереробні заводи почали виходити з ладу один за одним, розмови про «шибки» втратили сенс: спростувати наратив неможливо, але його можна замістити іншим.

Подібна логіка стосується й Москви. Кадри палаючої російської столиці довго існували на межі бажаного, інформаційних операцій та відвертих фейків. Після кількох місяців потому, коли Україна завдала відчутного удару по місту, з'явився новий наратив: мовляв, поодинокий успіх, до цілі дійшло лише 5% засобів, а решту 95% знищила протиповітряна оборона. Цю тезу підхопили навіть деякі західні коментатори, додаючи, що саме тому Москву більше не атакують — нібито через потужну ППО, дорожнечу дронів, корупцію та нібито нездатність української сторони досягати результату.

Схожі аргументи про «неефективність» і «крадіжки» регулярно повторюють і деякі власні критики, які схильні не помічати, що корупція, прорахунки та провали існують і в інших державах. Ще у 2022 році розмова про Москву в огні сприймалася як щось нереальне, а в 2024-му подібні тези подавали як жарт. Однак у війни власна логіка: наслідки ударів поступово поширюються дедалі далі, і цей процес не звертається назад.

Можливості України зростають і надалі зростатимуть. І не тому, що країна чи її керівництво мають якісь виняткові властивості, а тому, що такою є об'єктивна логіка процесу. Якщо ресурс не вичерпується — а Європа, по суті, ще не починала його використовувати повною мірою — подальший рух буде в бік зростання, а не деградації.

Важливий не стільки ефектний вигляд ударів, скільки їхній матеріальний результат. Йдеться про займання логістичного хаба площею 290 тисяч квадратних метрів. Йдеться про пошкодження двох установок первинної переробки нафти на Московському НПЗ, що фактично означає повну зупинку виробництва палива. Цей завод щойно встигли відремонтувати після попередньої атаки.

Таким чином, Київ демонструє Москві просту річ: нескінченно відновлювати пошкоджені потужності не має сенсу. Тепер саме українська сторона значною мірою визначає, які російські НПЗ працюватимуть, а які — ні.

Росії варто було б припинити цю безглузду й криваву війну, поки наслідки ударів не призвели її до повної катастрофи. Якщо, звісно, Москва взагалі замислюється над своїм майбутнім і майбутнім власного населення.