Санкції проти Мендель: чому указ працює швидше за суд

Президент затвердив указом рішення РНБО про запровадження санкцій проти десятьох осіб. Серед них — колишня речниця глави держави Юлія Мендель та дев'ять громадян Російської Федерації. Офіційне обґрунтування — протидія дезінформації та російській пропаганді.

Суперечки про те, наскільки такий механізм законний щодо українських громадян, зазвичай точаться в юридичній площині: що формально допустимо, що доцільно, що логічно. Але в умовах цієї війни санкційний механізм давно перемістився з правового поля в медійне. Саме там і варто шукати його логіку.

Цінність Мендель для російської пропаганди ніколи не полягала в тому, що саме вона говорить. Те саме щодня пишуть сотні анонімних телеграм-каналів. Значення має інше — хто це говорить. Колишня прессекретарка, людина, яка стояла поряд із президентом і пояснювала журналістам, що він мав на увазі, працює як своєрідний штамп автентичності.

Такий спікер — справжня знахідка, і не дивно, що спецслужби в усі часи полювали на високостатусних зрадників. Під час Другої світової німці мовили на Британію голосом Вільяма Джойса, відомого як Лорд Гав-Гав: бездоганна англійська звучала дуже по-своєму. Італійці транслювали на Америку виступи Езри Паунда, одного з найвідоміших американських поетів століття. У німців була й Мілдред Гілларс — американка, яку солдати називали Аксіс Саллі (Фашистка Саллі).

Держави реагували подібно. Джойса після війни стратили через повішення за державну зраду, хоча британського громадянства він ніколи не мав. Паунда визнали неосудним і тримали в психіатричній лікарні 13 років — вішати класика уряд усе ж не наважився. Скрізь держава боролася не зі змістом передач, а з голосом. Сам зміст був типовою пропагандою і без підпису не важив нічого: його спростовували в загальному інформаційному потоці.

Ключовий фактор — швидкість. Звичайний суд триває довго, проходить кілька інстанцій, дає стороні обвинувачення можливість виступати. Указ можна підготувати за день, ухвалити на засіданні РНБО — і вже ввечері він потрапляє в усі новини. Боротьба за увагу тут важлива як ніколи: її потрібно привернути й утримати.

Санкційний указ робить приблизно те саме, що обіцянка Дональда Трампа виплатити $5000 кожному. Він не розв'язує правової проблеми, бо й не ставить такої мети. Він миттєво маркує людину і змушує медіа дописати в новинах: «накладено санкції за державну зраду». Очевидно, що країні бракує швидкої правової процедури, яка була б одночасно змагальною і завершувалася б за розумний строк.

Поки вибір стоїть між указом на день і процесом на п'ять років, будь-яка влада обиратиме ефективніше. Тож заради національної безпеки варто свідомо йти медійним треком — і бути в ньому першими.