Економіка РФ: самоканібалізм замість стабільності

В інформаційному полі співіснують дві протилежні оцінки стану російської економіки: від прогнозів швидкого колапсу до тез про успішну адаптацію до санкцій. Аналіз макроекономічних показників, банківського сектору та демографії свідчить, що правда прихована в структурних змінах, які перетворюють запас міцності РФ на джерело її ж деградації.

За словами експерта Національного інституту стратегічних досліджень Івана Уса, попри збереження позицій у світових рейтингах, якість російського ВВП суттєво погіршилася. Левова частка державних видатків спалюється у війні, не створюючи доданої вартості для майбутнього розвитку. Дипломат Володимир Огризко нагадує про своє дослідження 2020 року, де прогнозував розпад РФ до середини 2030-х, але повномасштабна агресія проти України «шалено прискорила» цей процес.

Масштаби фінансового виснаження вражають: станом на кінець липня 2026 року дефіцит бюджету РФ сягає 6–7 трильйонів рублів (близько 76 мільярдів доларів), а Фонд національного добробуту спорожнів удвічі – до приблизно 35 мільярдів. До кінця року дефіцит може зрости до 9–10 трильйонів рублів. «Урізати особливо вже нема з чого», – констатує Огризко.

Політолог Ігор Рейтерович описує це як «самоканібалізм»: економіка буквально поїдає себе, щоб фінансувати війну. Росія вже звикла продавати по 20–30 тонн золота за короткий період, витрачаючи стратегічні резерви. Іван Ус проводить паралель із СРСР: виступ прем'єра Миколи Рижкова 9 червня 1989 року, який визнав, що країна живе за рахунок боргів, став передвісником розпаду через два з половиною роки.

Кредитна піраміда всередині РФ також тріщить. 35–40% позичальників-фізичних осіб не можуть повернути кредити, що загрожує колапсом банківської системи. 21 мільйон росіян мають три і більше кредити, перекриваючи попередні позики новими. Держава примушує банки рятувати маркетплейси та інфраструктуру, поглиблюючи дефіцит ліквідності.

Удари по території РФ руйнують не лише інфраструктуру, а й суспільний договір – обіцянку безпеки в обмін на лояльність. Укази Путіна, які зобов'язують власників стратегічних підприємств самостійно захищати їх від дронів, є визнанням неспроможності держави. Знищення маркетплейсів на кшталт Wildberries та Ozon, які використовувалися для обходу санкцій і постачання товарів подвійного призначення, завдає шкоди у 1,5–3% ВВП РФ.

Експерти сходяться на тому, що вже на початку 2027 року Путін постане перед вибором: соціальні проблеми чи скорочення військових видатків. Ключовим фактором може стати поява в України власної балістичної зброї для ударів по російській енергетиці. «Якщо ми додамо до списку цілей теплоелектроцентралі та газорозподільчі об'єкти, у Росії зима буде дуже важкою», – прогнозує Огризко. Російська економіка ще тримається за інерцією, але вже пройшла точку неповернення, перетворившись з інструменту розвитку на механізм самознищення.