Призначення Драпатого: від протестів до надії в українському інфополі

За даними моніторингу ГО CAT-UA, протягом 18–24 липня 2026 року в українському сегменті соцмереж домінували тривога (23% публікацій), гнів (30,2%) та радість (13,9%). Ключовою подією, яка змінила настрій, стало призначення Михайла Драпатого на посаду Головнокомандувача ЗСУ.

До цього рішення тема протестів навколо відставки Олександра Сирського та Михайла Федорова викликала гострі дискусії. Військові скаржилися на утиски, а Мар'яна Безугла озвучувала закиди щодо цензури — цього разу без звичного хейту. Водночас захист Сирського посилився завдяки підтримці окремих військових, хоча критика все ще переважала. Увага до вуличних акцій пожвавлювалася надвечір, але після призначення Драпатого градус емоцій почав спадати.

Реакція на нового Головнокомандувача була переважно позитивною. Користувачі поширювали відео 2014 року, де Драпатий на чолі БМП пробиває барикаду в Маріуполі, а також інтерв'ю з ним від Ukraїner. Олександр Сирський, Михайло Федоров та Валерій Залужний публічно побажали йому успіхів. Водночас у проросійському сегменті, за спостереженнями оглядачів, панувала істерика: Z-блогер Юрій Подоляка закликав ставитися до Драпатого серйозно як до небезпечного ворога.

Іншою важливою темою, яка викликала піднесення, стали удари по логістичних хабах Wildberries у Московській, Тамбовській, Краснодарській та Ставропольській областях. Користувачі ділилися відео пожеж та обговорювали евакуацію працівників. Аналітики нагадували про зв'язок бізнесу з російським ВПК. Паралельно з'явилися підтвердження знищення російського бомбардувальника, удари по Керченській переправі та по ракетному заводу за допомогою «Фламінго».

Надію в соцмережах підкріпили санкції: ЄС ухвалив 21-й пакет обмежень, а в США понад 60 сенаторів підтримали законопроєкт покійного Ліндсі Грема. Інтерв'ю Володимира Зеленського блогерці Лорею Лумер викликало обговорення перспектив перемир'я. Тим часом ДПСУ повідомила про облаштування «кіл-зони» на кордоні з Білоруссю, що сприйняли з конструктивною тривогою.

Найбільший сум і гнів викликали обстріли: масовані атаки на Київ 19 та 24 липня, удари по Одесі, Херсонщині та Запоріжжю. Особливо болісним став удар по полігону під час презентації зброї наприкінці тижня. Попри це, загальна динаміка свідчить про поступове зміщення фокусу від протестного гніву до надії на зміни у військовому керівництві та міжнародну підтримку.