«Графіті з Зеленським» у Варшаві: як працює кампанія Overload

Історія про «графіті» у Варшаві виглядає як локальний курйоз, але має всі ознаки спланованого вкиду. Його мета — підкріпити тезу про те, що Україна нібито фінансово виснажує Польщу, а її президент постає не воїном, а прохачем.

Як з'ясували фактчекери Demagog, на світлинах імовірно зображено будівлю на вулиці Бжозова, 14 у Варшаві. Вони вирушили туди особисто й 8 вересня 2026 року переконалися: жодного графіті на стіні немає. Є лише звичайна пляма, яку домалювали до образу Зеленського.

Шлях поширення теж показовий. Уперше допис із фотографіями з'явився 7 вересня о 16:08 на російськомовному Telegram-каналі «Придністровець». За кілька годин його підхопили інші російські канали, а згодом контент перетік у польськомовний пропагандистський канал Ruski Shipek. Паралельно матеріал опублікували російськомовний сайт ZOV і польськомовний ресурс мережі «Правда» — обидва належать до відомої мережі російських пропагандистських ресурсів.

Це не поодинокий випадок. За схожою схемою раніше «знаходили» графіті із Зеленським у Нью-Йорку, Парижі та Мадриді. Грузинські фактчекери Myth Detector фіксували аналогічний кейс 2023 року: тоді росіяни, маскуючись під німецькі медіа, поширювали історію про «пошук автора графіті в Берліні», на якому Зеленський нібито їв руку українського солдата.

Іспанські фактчекери Maldita.es та розслідування EFCSN разом із CheckFirst і Reset пов'язують подібні вкиди з масштабнішою скоординованою кампанією російського впливу під назвою «Overload» («Перевантаження»).

Логіка цієї операції відрізняється від класичної пропаганди, розрахованої на масового читача. Основний адресат — фактчекери, журналісти й дослідники. Потік однотипних дрібних фейків має змусити їх витрачати час і ресурс на спростування кожної дрібниці й відволікти від змістовнішої роботи. Водночас образ Зеленського-жебрака працює на підрив довіри до України серед польської аудиторії. А Польща для Кремля — один із пріоритетних напрямків підриву, адже йдеться про військову й гуманітарну підтримку та прийом біженців.

Отже, окрема фотографія з «графіті» — не самоціль, а елемент ширшої кампанії. Її ефект тримається не на переконливості одного зображення, а на кількості повторів і швидкості розповсюдження між платформами та мовами.