«Не спростовувати, а розуміти»: в Івано-Франківську розібрали механіки когнітивної війни

15 вересня в Івано-Франківську пройшов тренінг «Когнітивна війна: як працює ворожа пропаганда і як їй протидіяти». Учасники вчилися виявляти ворожі наративи, аналізувати їх та чинити опір впливу російської пропаганди. Спікером був Тарас Пристацький — представник 13-ї бригади НГУ «Хартія».

За його словами, інформаційно-психологічних операцій стало настільки багато, що оцінювати діяльність ворога за одним окремим фейком уже немає сенсу. Пристацький зазначає: технології дійшли до того рівня, коли ворог не обмежується окремими кампаніями, а створює саме інформаційне середовище. Це й виводить нас у площину когнітивної війни.

«Когнітивна війна вже буде впливати на те, які процеси відбуваються в нас в голові після засвоєння певної інформації. Вона впливає на наші асоціативні ряди, логічні ланцюжки, на те, як ми ухвалюємо рішення», – зазначає Пристацький.

На його думку, один із найпоширеніших способів просування ворожих наративів — прицільні меседжі. Повідомлення у стрічці підганяють під конкретного користувача: його вподобання, інтереси, демографічні характеристики. Через це ворожі тези можуть подавати в контексті тем, які людині близькі.

«Умовно кажучи, якщо ви людина ліберальних поглядів і вам здається, що в Україні потрібно легалізувати одностатеві шлюби, то вам прийде повідомлення про те, що “Азов” або інший підрозділ є насправді гомофобами і як вони борються з людьми, чиї політичні погляди ви поділяєте», – пояснює спікер.

Серед інших поширених методів впливу він виокремив «зливні бачки»: першоджерелом виступає слабке за якістю джерело або людина з низькою репутацією — лідер думок, який насправді не є експертом, але говорить гучно. Така особа озвучує тезу, а коли вона збирає перегляди й увагу, видання, орієнтовані на трафік, її перепощують — і так теза набуває легітимності.

Ще один прийом — «всі так думають». У стрічці новин людина бачить однакові висновки й починає вірити, що більшість уже визначилася, хоча такий консенсус може бути штучним. За словами Пристацького, люди «стадні тваринки», тож прагнення бути прийнятими більшістю для них дуже важливе. Центри мозку, що відповідають за неприйняття суспільством, — ті самі, які відповідають за фізичний біль. Тому перед загрозою думати інакше, ніж більшість, ми уникаємо цього «болю» й обираємо комфорт.

Третій метод — «все та одразу», або перенасичення. Подій настільки багато й одночасно, що це не змінює ставлення до конкретного питання, зате виснажує нервову систему настільки, що людина утримується від рішень. Як пояснює Пристацький, через це багато людей виходить із політичного дискурсу: вони стають не суб’єктом політичних відносин, а об’єктом.

Спікер наголошує, що це лише частина методів, які ворог використовує для поширення пропаганди, тож перелік можна продовжувати.

Аби не потрапити під ворожий вплив, Пристацький радить після прочитання новини, що викликає гнів чи паніку, зробити паузу на 10 хвилин і нічого не коментувати та не поширювати. За його словами, саме ворожі «вкиди» часто викликають багато емоцій, а після паузи з’являється можливість раціонально оцінити факти. Також він радить самостійно аналізувати наративи, зашиті в новині, і не спростовувати інформацію, а натомість намагатися зрозуміти, як саме через неї на вас впливають.

«Коли ви спростовуєте все, що ригає русня, ви граєте на її полі. Завжди. Тому що вона завжди буде задавати дискурс, а ми завжди будемо від цього відбиватися», – наголошує Пристацький.

Він переконаний: щоб мати власну когнітивну сферу, її треба наповнювати своїм і створювати свої тренди.

«Говорити до себе такою мовою, як феномен паляниці. Ми можемо це вимовити і впізнати один в одному, і русня просто не може в це йти. Нам треба більше таких паляниць тільки на когнітивному рівні. Нам треба будувати спільні теми, спільні досвіди, максимально відокремлюватись і формувати оцю свою осібну когнітивну сферу, і тоді їм буде складніше на нас впливати», – додає Пристацький.