Фейк про 150 тисяч жіночих курток: як працює кампанія про «мобілізацію жінок»
У мережі шириться підроблений скриншот із системи Prozorro, який подають як доказ підготовки до призову українок. Центр протидії дезінформації при РНБО України підтверджує: такої закупівлі не існує, як і самої мобілізації жінок.
Центр протидії дезінформації при РНБО України зафіксував чергову хвилю вкидів на тему нібито примусового призову жінок. Цього разу інформаційним приводом став скриншот оголошення, який нібито підтверджує тендер Міністерства оборони України в системі Prozorro на закупівлю 150 тисяч жіночих зимових курток.
За задумом авторів вкиду, саме ця «закупівля» мала стати доказом підготовки до мобілізації українок. Проте перевірка руйнує цю конструкцію: у системі Prozorro відомостей про такий тендер Міноборони немає. Тобто йдеться про підроблений документ, а не про витік реальних даних.
Фейк не існує у вакуумі — він тримається на відсутності будь-якої законодавчої основи. В Україні немає ні законопроєктів, ні законодавчих ініціатив, ні внутрішніх обговорень щодо мобілізації жінок. Призов жінок не проводиться і не планується, а до Сил оборони вони долучаються виключно добровільно.
Цю ж позицію підтверджує офіційна заява пресслужби Апарату Верховної Ради України: Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки не готує жодних законодавчих ініціатив чи законопроєктів про мобілізацію жінок.
Показово, що це не поодинокий епізод, а повторюваний сюжет. Російські інформаційні ресурси регулярно повертаються до теми нібито примусового призову українок, щоразу змінюючи лише «доказову базу» — від підроблених скриншотів до псевдоцитат. Така циклічність вказує на системну дезінформаційну кампанію, а не на спонтанні чутки.
Мета цієї кампанії проста: викликати панічні настрої та розхитати українське суспільство зсередини. Розрахунок будується на емоційній реакції — страх за близьких, обурення, недовіра до державних інституцій. Підроблений скриншот тут виконує роль псевдодоказу, який має виглядати переконливіше за будь-які офіційні спростування.
Саме тому ключовим індикатором для аудиторії залишається першоджерело. Інформація про закупівлі має перевірятися безпосередньо в системі Prozorro, а про законодавчі ініціативи — у відкритих даних парламенту. Якщо «сенсація» існує лише у вигляді скриншота без посилання на реєстр, це радше ознака вкиду, ніж реальної новини.
