Виставки замість уроків: як окупанти готують зміну через дитячу творчість

У Скадовську на Херсонщині з'явилася експозиція з портретами місцевих колаборантів, а в Довжанську на Луганщині влаштували пересувну виставку про учасників війни проти України. Про це 13 вересня повідомив Центр протидії дезінформації.

За даними ЦПД, до створення робіт для таких заходів залучають дітей і молодь, а на самі відкриття масово привозять студентів місцевих навчальних закладів. Характер цих відвідувань, за оцінкою центру, не є добровільним.

Ключова особливість кампанії — вибір персонажів. У центрі уваги опиняються місцеві зрадники та ті, хто воював проти України. Через це пропаганда не просто розповідає про війну, а подає її як гідну наслідування норму, а самих учасників бойових дій — як приклад для молодших.

У ЦПД наголошують: ідеться не про окремі локальні ініціативи, а про складову ширшої стратегії ідеологічної обробки неповнолітніх на захоплених територіях. Молоді намагаються нав'язати штучне відчуття причетності до "спільної історії" з окупантами — так формується ґрунт для лояльності в майбутньому.

Практичний вимір цієї роботи — мілітаризація свідомості. Примушуючи дітей малювати й відвідувати подібні експозиції, окупаційна влада розраховує виростити покоління, лояльне до Кремля, і згодом перетворити його на мобілізаційний ресурс для РФ.

Механізм не новий. Схожі підходи вже тестували на території Росії, де з наступного року школярам планують обов'язково показувати серію "патріотичних" мініфільмів під час занять "разговори про важне". Відповідальність за цю ініціативу поклали на очільника міносвіти РФ Сергія Кравцова, який публічно заявляв, що такий контент має виховувати у дітей "традиційні цінності".

Раніше ГУР оприлюднило дані причетних до мілітаризації українських дітей на ТОТ, назвавши десятьох фізичних та двох юридичних осіб. Серед них — керівники "двіжєнія пєрвих" та так звані освітні чиновники окупаційної адміністрації, які навчали дітей поводитися зі зброєю.

Окремий трек — повернення дітей. Литва виділяє гранти на суму 600 тисяч євро неурядовим організаціям, які займаються поверненням українських дітей з окупації, документуванням воєнних злочинів проти них та їхньою реабілітацією.

Якщо скласти ці факти докупи, видно логіку: окупаційна влада працює не з окремими подіями, а з довгим горизонтом. Виставка, дитячий малюнок, обов'язковий показ фільму — усе це елементи одного ланцюга, де культурний захід виконує функцію інструменту впливу, а не освіти.