Санкції проти тіньового флоту, «Ростеха» та пропагандистів: розбір указів Зеленського

Три укази президента України Володимира Зеленського вводять у дію рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування санкцій за трьома напрямами. Перший стосується суден російського тіньового флоту, другий — підприємств та осіб, пов'язаних із державною корпорацією «Ростех», третій — людей, які поширюють дезінформацію та російську пропаганду.

До санкційного списку включено 20 морських суден, які РФ задіює для експорту нафти, нафтопродуктів і зрідженого газу. У повідомленні на сайті глави держави зазначається, що це «найважливіше джерело доходу російського бюджету, яке прямо фінансує війну проти України». Там же наводяться дані, які, за твердженням авторів рішення, підтверджують маршрути цих танкерів: із російських портів до Індії, Єгипту й Туреччини. Для маскування судна ходять під прапорами Ліберії, Маршаллових Островів, Сьєрра-Леоне, Барбадосу та Палау.

Окреме рішення РНБО охоплює 29 громадян РФ і 29 російських компаній. До переліку потрапили підприємства, вбудовані в ланцюги постачання високоточного промислового обладнання, електроніки та компонентів для виробництва ракет і дронів. Крім того, обмеження торкнулися виробників товарів подвійного призначення, науково-дослідних організацій, які готують технічну документацію для російського ВПК, і закладу освіти, що готує фахівців для підприємств концерну «Калашников». У списку також компанії, які проєктують і постачають високотехнологічне обладнання для російського військово-промислового комплексу, та ІТ-фірми, що розробляють і супроводжують програмні продукти для шифрування інформації, збору й управління базами даних.

Третій пакет обмежень стосується десяти осіб — російських і українських громадян, які, за формулюванням рішення, «розповсюджують дезінформацію та російську пропаганду, підтримують агресивну політику Росії проти України». Серед них — Юлія Мендель, яка обіймала посаду першої прессекретарки Зеленського з 3 червня 2019 року до 9 липня 2021 року.

Що стоїть за цим набором рішень, якщо дивитися на нього як на інформаційний сигнал? Санкційні пакети зазвичай подають як економічний інструмент, але вони водночас є й комунікаційним жанром: перелік назв сам по собі формує картину того, що держава вважає загрозою. У цьому випадку три блоки вишикувані в логічний ланцюг — гроші, зброя, слово. Танкери описують як джерело фінансування війни, підприємства — як виробничу базу для ракет і дронів, а пропагандистів — як тих, хто легітимізує агресію всередині та поза межами РФ.

Показова й деталізація першого блоку. Замість абстрактного «тіньового флоту» подано конкретні числа — 20 суден, перелік прапорів і напрямків постачання. Це робить повідомлення не лише декларацією, а й фактично запрошенням до перевірки: якщо дані про маршрути справді «чіткі», ними можуть скористатися міжнародні партнери. Саме на це вказує фраза про передачу всієї інформації партнерам «для синхронізації санкцій у міжнародних юрисдикціях».

Другий блок демонструє інший акцент — не стільки на конкретних постатях, скільки на виробничих зв'язках. Згадки про товари подвійного призначення, технічну документацію, підготовку кадрів для «Калашникова» та шифрувальне програмне забезпечення малюють картину розподіленої інфраструктури, де окремі ланки можуть виглядати цивільними. Це типовий підхід до санкцій проти ВПК: бити не по готовій зброї, а по здатності її відтворювати.

Третій блок найбільш чутливий у медійному плані, адже в ньому фігурує людина з колишнього найближчого оточення глави держави. Сам факт появи Мендель у переліку поряд із російськими пропагандистами є частиною повідомлення: санкційний список тут працює як публічна межа, яка визначає, хто, на думку Києва, перейшов на бік ворожого наративу. Формулювання рішення навмисно узагальнене — «розповсюджують дезінформацію та російську пропаганду» — і не містить посилань на конкретні публікації чи епізоди.

Якщо оцінювати сукупно, три укази виконують дві функції одночасно. Практична — заморозити активи, обмежити операції та ускладнити доступ до міжнародних ринків для перелічених суб'єктів. Комунікаційна — зафіксувати публічний перелік загроз і надіслати партнерам сигнал про готовність до синхронізації обмежень. Наскільки дієвим буде кожен із цих треків, залежить уже не від самого указу, а від того, чи підхоплять його інші юрисдикції.