Як Кремль через Європу легітимізує анексію Криму: інструменти та механізми

У середині червня російські медіа поширили новину: Міжнародний суд у Гаазі нібито визнав окупований Крим «власністю Росії». За кілька годин цю інтерпретацію підхопили сайти європейськими мовами, зокрема англомовний Pravda EN, який входить до мережі Portal Kombat (224 сайти по всьому світу). Французька державна мережа VIGINUM підтвердила, що адміністрування цієї мережі пов’язане з РФ.

Насправді суперечку розглядала не Міжнародний суд ООН, а Постійна палата третейського суду в Гаазі. Вона визнала порушення морського права Росією, але питання суверенітету над Кримом взагалі не розглядалося. Тим не менш, угорський телеканал HírTV процитував Медведєва, а портал InfoBRICS написав про «відхилення українських претензій» — це лише один з епізодів системної кампанії.

Ще один напрям — картографічна пропаганда (Mapaganda). У 2023 році в атласах National Geographic Крим уже позначався не як частина України, а як «територія, на яку претендує Україна», а міста віднесено до Росії. Український проєкт Stop Mapaganda виявив, що продукція Columbus, MairDumont та інших компаній зображує Крим по-різному: частиною України, окремою територією, територією Росії або спірною. Карти формують сприйняття кордонів для мільйонів європейців, і така невизначеність грає на руку Кремлю.

До 2022 року європейські видавництва купували картографічні основи в Росреєстру, де Крим автоматично подавався як частина РФ. Після санкцій співпрацю припинили, але Google Maps досі показує півострів по-різному залежно від країни: українським в Україні, російським у РФ, а для решти світу — як спірний.

Окремий блок — освіта та політика. Італійські активісти з ініціативи Stop Propaganda Russa проаналізували понад 60 підручників (2010–2024): у більшості Крим названо частиною Росії, а війну на Донбасі — «внутрішнім конфліктом». Кремль також використовував візити європейських політиків. У 2015 році до Криму приїхав колишній прем’єр Італії Сільвіо Берлусконі — кадри з Путіним у «Масандрі» стали символом для російської пропаганди. Лідер «Ліги Півночі» Маттео Сальвіні відвідував півострів у 2014 та 2016 роках, а депутат регіональної ради Венето Стефано ВальдеГамбері підготував резолюцію про визнання псевдореферендуму та скасування санкцій. У 2023 році журналісти IRPI встановили, що текст резолюції був підготовлений за участі російських пропагандистських структур, а ВальдеГамбері отримав квартиру в окупованому Криму.

Подібні резолюції ухвалили регіони Лігурія та Ломбардія. Після повномасштабного вторгнення їх скасували, але російські медіа вже використали їх як «доказ» підтримки в Європі. За даними OCCRP та Dossier Center, організацією поїздок займалася структура, пов’язана з помічником депутата Держдуми Леоніда Слуцького — Саргісом Мірзаханяном. Витрати (авіаквитки, готелі, банкети) сягали сотень тисяч євро, їх покривав «Російський фонд миру». Серед учасників — французький євродепутат Тьєррі Маріані, німецький депутат Бундестагу Ульріх Еме (AfD), який згодом визнав фінансування Держдумою.

У 2017 році Кремль створив «Міжнародну асоціацію друзів Криму» — структуру, яка проводила конференції та вимагала визнання анексії. Після 2022 року стратегія змінилася: замість вимог визнати Крим російським, просувається теза про неможливість його повернення. Під час Стамбульських переговорів у березні 2022 року пропонувалося відкласти обговорення статусу на 15 років. Пізніші проєкти навіть містили варіанти юридичного визнання російського контролю.

Київ наполягає на незмінності позиції: Крим — це Україна. «Кримська платформа» об’єднала понад 60 країн, а у 2026 році Велика Британія прийматиме п’ятий Парламентський саміт. Водночас українські удари по логістиці (склади, нафтобази, пороми, ППО) спричинили дефіцит пального, перебої з електроенергією та продуктами в Криму, що посилює ізоляцію півострова.

Кремль продовжує інвестувати в інформаційні операції, намагаючись створити ілюзію міжнародного визнання. Але реальність — на боці фактів та міжнародного права.