Як РФ вбудовується в дискусію про "Форест Гамп": розбір деструктивних наративів

Розслідування НАБУ і САП про легалізацію 150 млн гривень для сплати застави, оприлюднене 19 серпня, викликало значний резонанс в українському інформпросторі. Це стало приводом для російських пропагандистів активізувати спроби використати суспільне невдоволення у власних цілях.

Аналіз понад 314 тисяч коментарів під 6,26 тисяч відео на 75 популярних українських YouTube-каналах показав, що близько 62% з понад 10 тисяч коментарів, присвячених темі "Форест Гамп", мали негативне забарвлення. Частина з них є природною внутрішньою дискусією, однак значна кількість містить характерні для російської пропаганди тези.

Найпоширенішим наративом стала дискредитація президента Зеленського. Пропаганда трансформує критику влади у заклики до повалення: від тез про невигідність припинення війни через нібито кримінальні ризики для очільника держави до закликів до "Майдану" та дострокових виборів. Хоча тема виборів раніше не знаходила відгуку в українців, цього разу вона органічно вплелася в дискусію на тлі політичної кризи після відставки Федорова.

Другим за поширеністю став наратив про "неспроможну державу" (Failed state). Пропагандисти гіперболізують корупцію, економічні труднощі та політичну нестабільність, щоб переконати аудиторію, що Україна не може функціонувати як незалежна держава. Логіка таких дописів підводить до думки про безглуздість боротьби із зовнішнім ворогом, адже "країна й так приречена".

У TikTok, де проаналізовано 671 відео з 50 акаунтів, деструктивні наративи на тему корупції просувалися у 47 випадках, набравши понад 2,1 млн переглядів. Особливістю цієї платформи є персоналізація маніпуляцій: блогери створюють ілюзію щирої розмови, що підвищує довіру до їхніх слів.

Прикладом є відео блогера Максима Костюка, який позиціонує себе психологом. Він змальовує українців у стані депресії та безгрошів'я, протиставляючи їм "падлюк з апарату президента", і завершує фразою "І ось це Україна", навішуючи тавро неспроможності на всю країну.

Блогер Мирослав Олешко, який перебуває під санкціями РНБО, закликає "підписувати мир. Будь-який мир кращий за цю бійню", стверджуючи, що війна триває лише через бажання влади збагачуватися. Він штучно усуває контекст російської агресії, просуваючи тезу про "бізнес на крові".

Інші блогери, зокрема Денис Дрангой та Євгенія Карімова, поширюють майже ідентичні історії про блокування банківських карток через фінмоніторинг чи перевірки податкової, прирівнюючи автоматичні перевірки до цілеспрямованих злочинних схем посадовців. Це формує у глядачів відчуття вибірковості правосуддя.

Окремий наратив про "зовнішнє управління НАБУ" просуває блогер antonenko_igor, стверджуючи, що антикорупційні органи працюють лише за вказівкою "з-за моря".

Головна небезпека цих тенденцій — у підміні понять: обґрунтовані запитання громадян до антикорупційної системи штучно трансформуються у фаталізм, заклики до капітуляції та розчарування у власній державності. Російська пропаганда використовує реальний суспільний негатив як живильне середовище для просування своїх тез.