«Жіноча мобілізація»: як російський вкид працює на розкол в Україні
Російські медіа знову запустили тезу про нібито примусовий призов українок, посилаючись на службу зовнішньої розвідки РФ. Центр протидії дезінформації назвав це фейком і пояснив, яку реакцію має викликати така інформація.
Російська пропаганда повернулася до теми, яку вже використовувала раніше: мовляв, Київ готується примусово мобілізувати жінок. У повідомленнях російських ЗМІ з посиланням на службу зовнішньої розвідки РФ ідеться про те, що вимогу призивати українок нібито висунула Європа. Зокрема, очільниці європейської дипломатії Каї Каллас приписують слова про те, що це «крок у правильному напрямку».
Центр протидії дезінформації цю інформацію опроверг: примусової мобілізації жінок в Україні не проводять і не планують. За даними ЦПД, жоден український чи європейський посадовець не висував вимог щодо мобілізації українок. Немає й відповідних законопроєктів чи рішень в українському законодавстві.
Окремо в Центрі наголосили: жінки долучаються до лав Сил оборони виключно добровільно. Це не перший випадок, коли Росія поширює подібні твердження про «жіночу мобілізацію» в Україні.
Сенс таких вкидів, за оцінкою ЦПД, лежить поза військовою площиною. Їхня мета — викликати паніку в українському суспільстві, поглибити внутрішній розкол і завдати удару по співпраці України з європейськими партнерами. Тобто йдеться не про поширення інформації, а про спробу керувати настроями: підкинути тему, яка виглядає тривожно, і змусити аудиторію реагувати на вигадану загрозу.
Показово, що джерелом «новини» виступає російська розвідка — структура, яка не є надійним джерелом. У ЦПД закликали не сприймати її заяви як достовірну інформацію.
Раніше народний депутат Роман Костенко також заявляв, що мобілізацію жінок в Україні не запроваджуватимуть: українки можуть долучатися до війська лише за власним бажанням. За його словами, знижувати мобілізаційний вік теж не планують.
Окрема тема, яку також активно обговорюють, — призов чоловіків, які перебувають за кордоном. Для екстрадиції громадян України з Німеччини в законодавстві цієї країни мають відбутися зміни, на що потрібні роки. ТЦК і зараз відомо, що частина військовозобов'язаних проживає за кордоном.
Висновок простий: історія про «примусову мобілізацію жінок» — це не новина, а інструмент. Вона працює на емоціях, а не на фактах, і розрахована на те, щоб посіяти недовіру всередині країни та до її партнерів. Перевірка таких повідомлень через офіційні джерела залишається базовим способом не стати частиною чужої інформаційної операції.
