Колаборант Бриков розповідає про «потужну» економіку Росії: що не сходиться в його тезі

Заява прозвучала в ефірі пропагандистського телерадіокомпанії «Таврія», орієнтованої на жителів тимчасово окупованого лівобережжя Херсонщини. Бриков вибудував аргументацію навколо тези про незмінну стійкість російської економіки: «Наша економіка витримала не одну війну. Русскій народ, Росія пройшла величезну кількість воєн, світових воєн, і витримувала завжди економіка. Так, були різні форми власності – соціалістична, капіталістична, але люди були однакові. У нас такі люди також є. І завдяки ним економіка витримала, витримує і буде витримувати».

Така теза виконує цілком конкретну функцію: переконати аудиторію, що санкційний тиск і воєнні витрати нібито не здатні похитнути російську економіку. Для цього історія подається як безперервний ряд перемог, з якого вирізано всі кризи.

Насправді економіка Російської імперії, а згодом СРСР переживала глибокі кризи після великих воєнних конфліктів. Економічна відсталість і проблеми з мобілізацією промисловості стали одними з чинників військової неспроможності імперії в Першій світовій війні. У 1917 році імперія зазнала краху, країна пройшла через дві революції та Громадянську війну. Після її завершення розруха й посуха спричинили голод у кількох регіонах, зокрема в Поволжі. Загальна кількість жертв лише від голоду, за різними даними, становила 5–6 мільйонів осіб.

Під час Другої світової війни економіка СРСР трималася також завдяки допомозі західних партнерів. У 1945 році радянське керівництво відмовилося від західного фінансування повоєнного відновлення за «планом Маршалла». Сільське господарство залишалося виснаженим війною, а посуха 1946 року та жорсткі державні хлібозаготівлі сприяли новому голоду. За різними оцінками, надлишкова смертність внаслідок недоїдання та пов'язаних із ним причин могла сягати близько 1–1,5 мільйона осіб.

До цього переліку варто додати колапс радянської системи управління наприкінці 80-х років. Економічна криза після поразки в Холодній війні призвела до розпаду СРСР і відсталості частини країн так званого «постсоціалістичного табору». Росія змогла подолати цю кризу лише через багато років і переважно завдяки прибуткам від продажу нафти та газу.

Отже, лише протягом ХХ століття економічні кризи, спричинені війною та управлінськими прорахунками, призвели до розпаду спочатку Російської імперії, а згодом СРСР. Історія не дає підстав говорити про якусь незмінну «потужність», на яку посилається Бриков.

Показово й те, як ця теза працює в сучасному контексті. Розповідь про «вічну стійкість» потрібна, щоб зняти з порядку денного питання про ціну війни для самої Росії. Ознаки невідворотних змін у її економіці простежуються вже зараз, і саме тому аудиторії на окупованих територіях пропонують вірити не в цифри, а в історію про незламність.