Інфраструктура впливу: як TigerWeb став частиною російського цифрового конвеєра

Коли йдеться про російську інформаційну агресію, увага зазвичай прикута до фейків, маніпулятивних заголовків чи активності в соцмережах. Однак за масштабними операціями впливу стоїть складна інфраструктура: домени, сервери, системи управління контентом, інструменти автоматизованого перекладу та SEO-просування. Саме ця невидима частина визначає, як швидко один матеріал перетворюється на тисячі публікацій різними мовами.

Показовим прикладом такої трансформації є кримська ІТ-компанія TigerWeb. На перший погляд, це звичайна вебстудія, що пропонує розробку сайтів, технічну підтримку та цифрову рекламу. Але аналіз, проведений Центром протидії дезінформації спільно з Molfar Intelligence, пов'язує TigerWeb із мережею Portal Kombat / Pravda — масштабною системою ресурсів, які автоматично поширюють матеріали російських державних медіа та проросійських джерел.

Висновки ґрунтуються не лише на аналізі змісту публікацій. Французька служба VIGINUM встановила роль TigerWeb у створенні та адмініструванні ресурсів мережі на основі архівних, контактних і технічних індикаторів. Пізніше DFRLab і CheckFirst доповнили ці дані аналізом спільних програмних компонентів, серверних зв'язків та аналітичних ідентифікаторів. Це демонструє зсув у підході до атрибуції: питання «хто створив фейк» поступається питанню «хто створив систему, що дозволяє одному фейку стати тисячами».

Після викриття у 2024 році ЄС запровадив санкції проти TigerWeb та її засновника Євгена Шевченка. Проте мережа продовжила діяльність, адаптуючись і розширюючись. Portal Kombat / Pravda трансформувалася у багатомовну інфраструктуру, яка автоматично поширює російський контент для різних аудиторій. Це ілюструє ключовий урок: викриття окремого ресурсу чи санкції щодо окремих суб'єктів не завжди означають припинення операції. Цифрові мережі здатні змінювати домени, створювати дзеркала та використовувати нові канали.

Головна особливість Portal Kombat полягає не у створенні великої кількості незалежних медіа, а в іншій моделі: один матеріал автоматично переноситься на десятки сайтів, перекладається та адаптується під локальні аудиторії. Для користувача це виглядає як безліч різних джерел, хоча технічний аналіз виявляє спільну основу. Такий конвеєр створює ілюзію широкого поширення, що ускладнює визначення справжнього походження інформації.

Для України особливе значення має сегмент мережі ZOV, орієнтований на українську аудиторію. У ньому ідентифіковано десятки сайтів, Telegram-каналів і сторінок у соцмережах, локалізованих під регіони та міста. Це поєднує глобальну технологію з локальною адаптацією: для міжнародної аудиторії створюються багатомовні ресурси, а для українців — нібито регіональні новинні майданчики.

З розвитком штучного інтелекту проблема набула нового виміру: масове створення вебконтенту може впливати не лише на читачів, а й на пошукові системи, агрегатори та бази даних. Інформаційні операції тепер можуть «забруднювати» цифрове середовище, з якого навчаються алгоритми. Тому протидія дезінформації потребує системної відповіді: роботи з технічними індикаторами, доменами, хостинг-провайдерами та міжнародними партнерами. Мета — ускладнити створення нових каналів поширення, адже сучасна інформаційна війна ведеться за інфраструктуру, яка визначає, які повідомлення будуть побачені.