Як Rybar збирав інтерв'ю в Чехії: розбір європейської операції впливу

Російський пропагандистський центр Rybar, чий телеграм-канал має понад 1,5 млн підписників, розгорнув знімальну активність у Чехії. Засновник центру Михайло Звінчук перебуває під санкціями Європейського Союзу через сприяння російським злочинам в Україні. Саме навколо цієї структури й будувалася операція, деталі якої відтворили чеські журналісти.

Ключовим епізодом стала спроба записати в Празі інтерв'ю з експертом з дезінформації Богумілом Картусом. Зустріч організовував продюсер Борис Дворкін. У листі до Картуса він пояснював, що центр нібито працює над документальним серіалом про політичну та економічну ситуацію в Європі. Напередодні зйомок експерт отримав перелік запитань: вони стосувалися євроскептицизму та можливості нормалізації відносин із Росією.

Сам Картус розповів, що в листуванні вловив намір співрозмовника подати дезінформацію як явище, яке нібито існує з обох боків кордону. Це типовий прийом: замість прямої агітації аудиторії пропонують рамку «обидві сторони однакові», у якій російська агресія втрачає чіткі обриси.

До Праги приїхали оператор Ігор Долматов і Віталій Чащухін, які мешкають у Німеччині. Чащухін працює на російські пропагандистські ресурси «Известия», «Пятый канал» і Ren TV. У розмові з Картусом він підтвердив на приховану камеру, що співпрацює з Rybar. Коли журналісти з'явилися на місці й попросили пояснити мету візиту, обидва чоловіки втекли.

Фінансовий слід веде до Росії. Один із проєктів Дворкіна фінансував російський Фонд історії Вітчизни, створений Володимиром Путіним, а очолює його директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін. Тобто йдеться не про приватну ініціативу окремих продюсерів, а про лінію, підкріплену державними структурами.

Окрема площина — санкційні ризики для тих, хто надає послуги. У Фінансово-аналітичному управлінні пояснили: обслуговування компанії, яку контролює підсанкційна особа, може кваліфікуватися як опосередковане надання їй економічних ресурсів. У Чехії за порушення санкцій загрожує штраф до 50 мільйонів крон або кримінальна відповідальність.

Масштаб знімань у Чехії не обмежувався одним епізодом: представники Rybar встигли записати щонайменше сім інтерв'ю. Серед респондентів був колишній голова військової розвідки Чехії, а нині експерт з питань безпеки Андор Шандор. Він підтвердив факт зйомок, але зазначив, що згодом відкликав згоду на використання запису.

Географія проєкту сягала далеко за межі Чехії: планувалися зйомки у Словаччині, Сербії, Боснії та Герцеговині, Австрії, Угорщині, Бельгії, Франції та Росії. До реалізації залучали й інших людей — зокрема росіянку Маргариту Костів, яка живе в Європі та співпрацює з тими самими підсанкційними медіа, що й Чащухін.

Тиск на Rybar зростає й з боку США. У 2024 році американський уряд оголосив винагороду до 10 мільйонів доларів за інформацію про цей військовий російський медіаресурс та його співробітників. Раніше ресурс фінансово підтримував колишній очільник групи «Вагнер» Євген Пригожин, а нині його фінансує державна корпорація оборонної промисловості Росії «Ростех», під санкціями США з 2022 року.

Суть кейсу — у зміні формату. Замість відвертої пропаганди для свого підписника в телеграмі Rybar виходить на європейський майданчик через продюсерів, документальні серіали й «нейтральні» запитання про євроскептицизм та нормалізацію з Росією. Розрахунок простий: голос місцевого експерта в кадрі важить більше за будь-яку агітаційну заяву, а сама зйомка створює видимість звичайного журналістського проєкту.

Висновок, який випливає з матеріалу, — це не поодинокий випадок, а відпрацьована схема з фінансуванням, кадрами та географією на кілька країн. Її ефективність тримається на довірі до посередників і на готовності медійників та експертів брати участь у зйомках, не перевіряючи, хто насправді стоїть за замовником.