Міф про «мініатюрну» Х-101: що ховається за інфоповіддю РФ

Інформаційний простір сколихнула новина про нібито створення зменшеної версії стратегічної крилатої ракети Х-101, яку російські війська планують встановлювати на фронтові бомбардувальники Су-34. Кремлівські медіа підхопили цю тезу, презентуючи її як прорив, що перетворить тактичну авіацію на «міжконтинентальні літаки». Однак аналіз технічних деталей свідчить: історія має більше ознак інформаційного вкиду, аніж реального військового проєкту.

Першоджерелом стала публікація азійського видання, яке стверджувало, що Су-34 з трьома підвісними баками здатний подолати вісім тисяч кілометрів. Насправді ж перегінна дальність літака — сім тисяч кілометрів, і лише за умови дозаправлення в повітрі та без бойового навантаження. Технічні характеристики «мініатюрної» ракети, за версією авторів, мали б становити 5500 кілометрів — що збігається з показниками повноцінної Х-101. Це викликає питання: що саме мали на увазі, адже зменшена копія зазвичай передбачає меншу дальність.

Вагові параметри також ставлять під сумнів реалістичність задуму. Штатна Х-101 важить 2,4 тонни, має довжину майже сім із половиною метрів. Теоретично Су-34 міг би нести три такі ракети, розмістивши їх між двигунами та на внутрішніх точках підкрила, де зазвичай кріпляться паливні баки ПТБ-3000. Проте для практичного втілення росіянам довелося б повністю переробляти кріплення та адаптувати систему скидання, розроблену для стратегічної авіації. Наразі жодних доказів таких робіт немає.

Експерти припускають, що автори чуток могли переплутати міфічну ракету з іншою розробкою — Х-50, яку публічно показали на початку минулого року. Цей проєкт дійсно створювався на базі технологій Х-101, через що його називали зменшеною копією. Реальна Х-50 має вагу 1,6 тонни, довжину близько шести метрів і дальність до 1500 кілометрів. Її інтеграція на Су-34 виглядала б технічно простішою, однак за три роки не зафіксовано жодного бойового застосування цієї зброї — ймовірно, проєкт заморожено через брак ресурсів.

Аналітики наголошують: навіть якщо припустити теоретичну можливість переобладнання, воно потребує колосальних фінансових вливань, тривалих випробувань і створення нової системи управління вогнем. Літак має отримати програмне забезпечення для введення польотних завдань у навігаційну систему стратегічної ракети. Для російського ОПК, який працює на межі можливостей для компенсації втрат, реалізація такого проєкту виглядає сумнівною.

Водночас ігнорувати загрозу не можна. Успішні удари українських безпілотників по аеродромах базування Ту-95МС та Ту-22М3 змушують агресора шукати альтернативні носії. Деградація стратегічної авіації через зношеність планерів і постійні аварії зменшує кількість ракетоносців. У таких умовах спроба адаптувати Су-34 під далекобійні ракети може стати кроком відчаю, а не демонстрацією технологічної переваги. Поки ж реальну загрозу від цих літаків становлять щоденні запуски керованих авіабомб по прифронтових територіях.