Фейк про заборону зйомки порожніх полиць: як працює російський вкид

В українському інформаційному просторі набирає обертів історія про нібито заборону фото- та відеозйомки порожніх полиць у магазинах. У соцмережах, зокрема на Threads, користувачі публікують світлини, на яких видно таблички з погрозами штрафів у 3000 гривень за фіксацію дефіциту товарів. Дописи супроводжуються іронічними коментарями про СБУ, ГУР та КОРД, що має створювати враження абсурдності ситуації.

Фактчекери встановили: жодної реальної заборони не існує. Зображення, які ширяться мережею, повністю згенеровані штучним інтелектом, а їхнім першоджерелом стали російські Telegram-канали. В українському законодавстві справді є норма, що обмежує фіксацію переміщення військ, роботи ППО та наслідків обстрілів, — стаття 114-2 Кримінального кодексу. Однак магазини належать до цивільних об'єктів, тож ця заборона на них не поширюється.

Більше того, Закон України «Про захист прав споживачів» прямо гарантує громадянам право фотографувати асортимент товарів та умови обслуговування в торговельних закладах. Тобто навіть теоретично подібна заборона суперечила б чинному законодавству.

Мета такого вкиду — розхитати суспільні настрої через наративи про «голод» та «дефіцит», а також підірвати довіру до влади, створюючи ілюзію цензури й тоталітарного контролю. Реакція аудиторії виявилася неоднорідною. Частина користувачів підхопила наратив, проводячи паралелі з іншими нібито «замовчуваннями», як-от відсутність курсів валют на вуличних табло. Інші ж поставилися до дописів скептично, зауваживши, що повірити в таку «заборону» можна лише без критичного мислення.

Контекст додає той факт, що в українських супермаркетах справді спостерігається підвищений попит на продукти тривалого зберігання та тимчасовий дефіцит окремих позицій — борошна, круп, солі, частково олії. Саме цю реальну ситуацію російська пропаганда намагається використати для маніпуляцій, додаючи до неї вигадані «заборони».

Подібні вкиди розраховані на емоційну реакцію та швидке поширення без перевірки фактів. Механізм простий: береться реальна проблема, до неї додається абсурдна деталь, яка викликає обурення, і все це подається як офіційне рішення влади. У результаті суспільство витрачає час на обговорення неіснуючої заборони замість конструктивного аналізу реальних викликів.