СБУ передала до суду справу ведучого «Міллет»: як працює кримська пропаганда

Обвинувальний акт за ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України скеровано до суду. Про це поінформувала пресслужба головного управління СБУ в АР Крим. Йдеться про ведучого, який з 2016 року вів програму новин «Хаберлер» на телеканалі «Міллет». Імені в повідомленні відомства немає, утім джерела Суспільне Крим назвали його — Асан Абібуллаєв. Офіційного підтвердження цього імені правоохоронці не давали.

Слідство встановило: в ефірах ведучий вихваляв Володимира Путіна та підтримував російську агресію проти України. Прокуратура АР Крим та міста Севастополя уточнює зміст його виступів — у програмі йшлося про «диверсійні операції» українських спецпідрозділів, «утиски кримських мусульман» з боку України та «боротьбу з тероризмом». Ці сюжети активно розповсюджували на сторінці «Міллет» у російському відеохостингу Rutube.

Якщо провину доведуть, обвинуваченому загрожує до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Кейс ведучого «Хаберлер» — не ізольований епізод, а частина ширшої кампанії. Того ж тижня стало відомо про передачу до суду справи голови окупаційної «Ялтинської міської ради» Костянтина Шимановського, який очолив її у 2024 році. Раніше СБУ заочно повідомила про підозру пропагандисту Костянтину Кеворкяну — він керує редакціями Telegram-каналів дирекції видання «Україна.ру» і регулярно поширює фейки про внутрішню ситуацію в Україні. Його звинувачують у колабораціонізмі та поширенні недостовірної інформації на підтримку агресії РФ.

Спільна риса цих справ — не просто окремі висловлювання, а регулярність і канали доставки. Матеріали «Хаберлер» виходили в ефірі каналу, орієнтованого на кримськотатарську аудиторію, і паралельно дублювалися на російській платформі. Це давало змогу подавати кремлівські тези як локальний порядок денний, а не як зовнішню агітацію. Саме тому слідство кваліфікує дії ведучого не як разовий вислів, а як систематичне посягання на територіальну цілісність.

Показово й те, як формулюються самі наративи. «Диверсійні операції» українських підрозділів, «утиски кримських мусульман», «боротьба з тероризмом» — це набір, який водночас легітимізує російську присутність на півострові та делегітимізує Україну як державу. Кожна з цих тез працює на одну мету: показати, що альтернативи окупаційному порядку нібито не існує.

Передача справи до суду — це юридичний крок, але він має й інформаційний вимір. Публічне оголошення про обвинувальний акт фіксує межу між журналістикою та участю в пропагандистській машині. І саме ця межа — головний предмет розгляду, незалежно від того, чим завершиться процес.