У Словаччині розганяють тезу про «винну Україну»: розбір наративу

У словацькому інформаційному полі з'явилися публікації, що мають на меті підірвати довіру до українського керівництва та змістити акцент у питанні відповідальності за війну. Про це зазначає Центр протидії дезінформації.

За оцінкою ЦПД, такі матеріали розміщують на місцевих майданчиках, які мають репутацію антизахідних і проросійських. Тобто йдеться не про поодинокі висловлювання, а про системну подачу в середовищі, яке вже має відповідну репутацію.

Суть кейсу полягає у переставлянні ролей. У цих публікаціях Україну подають як сторону, яка нібито зацікавлена у продовженні бойових дій, а президенту України приписують особисту вигоду від затягування війни. Натомість російську агресію описують як «вимушену відплату» чи захист власних інтересів — у відповідь на дії української влади та так звану «русофобію». У такий спосіб відповідальність за розв'язану війну переносять із держави-агресора на Україну.

Ключовий механізм тут — підміна ролей агресора та жертви. Замість обговорення російської агресії увагу читача переводять на дії України, які нібито й стали причиною війни, тоді як російські кроки подають як реакцію чи захист інтересів. Логіка такого тексту не потребує доказів: вона спирається на вже знайомі аудиторії штампи й подає їх як очевидність.

За оцінкою ЦПД, поширення подібних повідомлень має не лише внутрішньополітичний, а й зовнішньополітичний вимір. Автори таких матеріалів прагнуть сформувати в європейського читача уявлення про Україну як про сторону, яка нібито зацікавлена у затягуванні війни. Наслідків тут кілька: зниження підтримки України з боку європейських країн, формування антиукраїнських настроїв у словацькому суспільстві, дискредитація українського керівництва та перекладання відповідальності за російську агресію на Україну.

Окремо варто відзначити, чому саме місцеві медіа стають зручним каналом для такого наративу. За даними ЦПД, подібні тези через локальні майданчики легше сприймаються аудиторією європейських країн як «внутрішня» оцінка війни, а не як зовнішній вплив. Читач бачить знайоме медіа й місцевий контекст, а тому менше схильний піддавати сумніву подачу.

Висновок: ідеться про типову операцію впливу, де зміна ролей агресора і жертви є не побічним ефектом, а самим завданням. Мета — не переконати в конкретних фактах, а поступово змінити рамку сприйняття: від «Росія напала» до «Україна винна». Саме тому такі матеріали варто читати не як думку чи дискусію, а як інструмент, що працює на конкретний політичний результат.