Інформаційні поразки України: як дві заяви посилили ворожі наративи

Російська пропаганда рідко вигадує складні схеми: зазвичай вона вперто повторює обмежений набір меседжів, сподіваючись, що рано чи пізно вони знайдуть відгук. Однак за останній рік Україна щонайменше двічі самостійно надала ворогові інформаційні приводи, які дозволили цим примітивним методам спрацювати.

Перший випадок стосувався теми трудових мігрантів. Росіяни почали просувати наратив про загрозу завезення іноземної робочої сили в Україну ще в лютому 2026 року. Перед тим подібна істерія прокотилася в самій РФ – там обговорювали, що індуси відберуть роботу у місцевих. Тож пропагандисти спробували перенести цей сценарій на український ґрунт.

Цікаво, що українські чиновники фактично підігравали цим настроям. За два дні до загострення, 15 квітня, голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник заявив про потребу залучати по 300 тисяч мігрантів щороку. Це не викликало помітної реакції, але 17 квітня очільник ГУР Кирило Буданов повідомив про плани оновити перелік ризикованих країн для спрощення в’їзду трудових мігрантів. Саме ця заява стала тригером: українські політики правого спрямування, зокрема Андрій Іллєнко, та мери міст Ігор Терехов і Руслан Марцінків відреагували на неї. Далі естафету перехопили російські боти, які масштабували локальний скандал до багатотижневої дискусії.

Другий кейс розгортався навколо порожніх полиць у супермаркетах. Після перших ударів по складах на початку серпня росіяни почали обіцяти українцям голодну зиму. Спочатку ці вкиди не мали великого ефекту, але 28 серпня міністр аграрної політики Тарас Висоцький заявив про знищення 90% складів торговельних мереж, додавши, що «загрози голоду та системного фізичного дефіциту продуктів харчування не буде». Формулювання з запереченням виявилося фатальним: медіа, зокрема клікбейтні, підхопили цитату, а наступного дня російські боти почали активно поширювати її, що спровокувало паніку.

Експерти з комунікацій наголошують: людська психіка ігнорує частку «не», тому подібні повідомлення лише підсилюють страх. Аби уникнути цього, достатньо було б сформулювати меседж позитивно, як-от: «Торгівельні мережі швидко налагодять постачання з малих складів, і їжі всім вистачить».

Уникнути таких інцидентів можна, якщо ретельно відстежувати теми, які просуває ворог, і адаптувати публічні заяви посадовців відповідно до цих даних. Джерелом моніторингу можуть слугувати, зокрема, зведення Центру протидії дезінформації. Інакше ризик полягає не лише в короткостроковій паніці, а в накопиченні недовіри до влади та її спроможності контролювати ситуацію. Якщо одного разу через необережну фразу резонує набуде деструктивніший наратив, наприклад, про «нелегітимність» президента, наслідки можуть бути значно серйознішими. Особливо прикро програвати ворогові, чиї методи настільки примітивні, що їх можна передбачити й нейтралізувати.