Фейки про евакуацію на Донеччині: що лякає людей і чому це небезпечно

На Донеччині досі живучі десятки міфів, які змушують людей відкладати виїзд із небезпечних територій. Найпоширеніші з них — нібито евакуйованих «розбирають на органи», кидають посеред дороги, забирають дітей або одразу відправляють чоловіків до військкомату. Про це в інтерв'ю розповів евакуаційник благодійного фонду «Схід SOS» Роман Бугайов.

Найстійкішим міфом він називає історію про «чорну трансплантологію». За словами Бугайова, цей фейк супроводжує роботу евакуаційників роками. Він згадує жінку з села між Миколаївкою та Слов'янськом, яка дорогою кілька разів перепитувала, куди її везуть, і зізналася: «Мені сказали, що людей на органи вивозять». Утім, уже за тиждень після допомоги з документами та облаштуванням вона змінила думку.

Майже так само часто люди бояться, що їх просто висадять дорогою. Бугайов наводить історію маломобільного чоловіка, який хвилювався до самого прибуття в транзитний центр. «Кажу йому, що ми вас із такої ситуації вивезли, і щоб що? Щоб тут покинути? Ми вам пообіцяли — ми це зробимо», — пригадує евакуаційник. Згодом чоловік пройшов увесь шлях аж до виїзду за кордон.

Окремий небезпечний фейк — про викрадення дітей. Він активізувався після запровадження примусової евакуації неповнолітніх. Бугайов пояснює: перед залученням поліції з родиною проводять не одну розмову, пропонують варіанти житла, допомагають із переїздом. «Коли доходить до поліції і примусової евакуації, це означає, що до цього була не одна і не дві ґрунтовні розмови», — наголошує він. Російська пропаганда ж показує лише фінал, виставляючи евакуацію як насильницьке вилучення.

Страх, що чоловіків одразу після виїзду відправлять до ТЦК, також поширений. Начальник Костянтинівської МВА Сергій Горбунов розповідав про жінку, яка через сина призовного віку залишалася в місті — зрештою їхній будинок зруйнував обстріл, і син загинув. Бугайов підтверджує: випадки перевірки документів на блокпостах трапляються, але за весь період їхньої роботи таких було лише три, і в двох випадках чоловіків одразу відпустили. «Так, щоб хтось когось взяв і силою потягнув — такого не відбувається», — запевняє він.

Міфи поширюються через TikTok, соцмережі та «сарафанне радіо». Люди переказують історії, часто не пам'ятаючи першоджерела. Особливо швидко це відбувається в укриттях, де тривале спілкування робить будь-яку «страшилку» правдоподібною. Після реальної евакуації ставлення змінюється, але багатьох зупиняє невідомість: вони просто не знають, де житимуть далі. Літні люди часто відмовляються виїжджати, навіть коли життя стає неможливим.

Боротися з фейками, на думку Бугайова, можна лише через особисте спілкування. Просто опублікувати номер телефону недостатньо — треба їздити, пояснювати, проводити бесіди. Після інформаційних сесій близько 80% людей погоджуються на евакуацію. Водночас пропаганда досі просуває наратив, що після приходу російської армії життя налагодиться, хоча реальність окупації доводить зворотне.