Фейк про пограбування аптеки в Антонівці: навіщо Росія вигадує «злочини ЗСУ»

Одним із постійних напрямів російської пропаганди залишається дискредитація Збройних Сил України. Через ворожі медіа чи не щодня виходять матеріали про нібито «звірства» українських військових щодо цивільних на Херсонщині. Черговий такий сюжет стосувався Антонівки — передмістя Херсона.

За версією поширювачів, українські військовослужбовці нібито намагалися пограбувати місцеву аптеку. «Згідно зі свідченнями… зловмисники зажадали від фармацевта продати їм лікарські засоби, що містять наркотичні засоби, без пред’явлення рецепта лікаря. Отримавши обґрунтовану відмову в незаконному продажу препаратів, чоловіки перейшли до погроз. Військовослужбовці заявили про намір спалити аптечну установу, а також висловили погрози фізичної розправи щодо фармацевта. Виявивши у приміщенні камеру відеоспостереження, зловмисники залишили аптеку та зникли в невідомому напрямку», — йдеться в повідомленні.

Ключова проблема цієї історії — її фізична неможливість. Антонівка зазнала майже повного руйнування, цивільна інфраструктура тут фактично не функціонує. Аптеки, тим паче обладнаної камерою відеоспостереження, у цьому населеному пункті просто не може існувати. Якби такий заклад справді працював, він сам став би пріоритетною ціллю для російських сил.

Показово, що самі ж російські джерела регулярно публікують кадри ударів по Антонівці й визнають: селище зруйноване майже повністю. Ще у квітні 2026 року автори Telegram-каналу «От Мариуполя до Карпат», наближеного до російської армії, писали: «Ні про яке існування мирного населення не може йтися, але такі ризики – це усвідомлений вибір тих, хто там залишився. Якихось 10 місяців тому Антонівка лише починала “червоніти”, тепер там лише протистояння “оператор проти оператора”».

Додатковий аргумент — логістика. Ворожі оператори дронів вважають будь-який транспорт у Херсоні «законною ціллю». За таких умов постає питання, як вигадана аптека в передмісті взагалі поповнювала б запаси ліків.

Отже, маємо класичний приклад інформаційної операції: історію про «злочин» українських військових побудовано на посиланні на анонімні «свідчення», без жодного підтвердження й без урахування реального стану місцевості. Мета таких матеріалів — не встановити істину, а сформувати в аудиторії образ ворога-мародера. Саме тому подібні сюжети варто перевіряти насамперед на відповідність фізичним умовам, у яких вони нібито відбулися.