Азербайджан тисне на Москву: розшук пропагандистів як сигнал про втрату впливу

Азербайджан оголосив у розшук трьох російських пропагандистів — Семена Уралова, Івана Князєва та Олексія Чадаєва. Підставою стали їхні ефіри, в яких азербайджанська сторона побачила заклики до насильницької зміни влади, порушення територіальної цілісності та фізичної розправи над керівництвом країни. Після цього до МЗС Азербайджану викликали російського посла, а Москва дистанціювалася від висловлювань фігурантів, заявивши, що вони не відображають офіційну позицію Росії.

Проте справа не зводиться до кількох ефірів. Часткова нормалізація після кризи зі збиттям росіянами азербайджанського літака над Грозним у 2024 році так і не відновила політичної довіри між країнами. Як зазначає заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов, нинішнє загострення не розглядають як суперечку навколо окремих пропагандистських виступів.

Переломним моментом стала катастрофа літака Azerbaijan Airlines 25 грудня 2024 року. Поведінка Москви після неї була сприйнята в Азербайджані як свідчення того, що Росія досі очікує особливого режиму відносин із державами колишнього СРСР, у якому її публічна відповідальність неприпустима. Події 2025 року лише закріпили це сприйняття.

Азербайджанські аналітики пов'язують ці процеси з поступовим скороченням російського впливу на Південному Кавказі. У їхньому трактуванні Москва вдається до інформаційного, діаспорного та економічного тиску саме тому, що її традиційні політичні важелі послабилися.

Змінилося передусім становище Росії в регіоні. До 2020 року Москва залишалася головним зовнішнім посередником у карабаському конфлікті: військова присутність у Вірменії, відносини з Азербайджаном і роль у переговорному процесі давали їй можливість впливати на обидві сторони. Мирний процес між Вірменією та Азербайджаном ці можливості скорочує.

Звільнення Карабаху дозволяє Баку позиціонувати себе як «середню державу» — силу, здатну діяти в регіоні самостійно. Військовий результат змінив співвідношення сил з Вірменією, енергетичні зв'язки з Європою залишаються важливим економічним ресурсом, а транскаспійські маршрути підвищили значення Азербайджану для Центральної Азії, Туреччини та ЄС. Важливішими стали й відносини з Китаєм. Баку намагається підтримувати робочі зв'язки з кількома центрами сили й уникати залежності від одного з них. Росія в цій системі залишається важливою, але вже не має виняткового становища.

Жорстку реакцію Баку в історії з пропагандистами азербайджанські коментатори пояснюють необхідністю дати Москві зрозуміти: тиск не працює, і будь-які висловлювання російських пропагандистів мають отримувати відповідну оцінку.

У цієї стратегії є ризики. Росія все ще здатна створювати проблеми азербайджанському бізнесу, трудовим мігрантам і діаспорним структурам, тож повний розрив не відповідає інтересам Баку. У Москви також є підстави уникати такого сценарію. Тому найімовірнішим результатом залишається тривалий період нестабільних, але функціональних відносин.