Інформаційна політика щодо окупованих територій: чому державі бракує інструментів

Попри численні обговорення на різних рівнях, в Україні так і не створено структури, яка б відповідала за інформаційний зв'язок із жителями окупованих територій. За словами заступниці голови парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенії Кравчук, функції стратегічних комунікацій передали Держкомтелерадіо, але це поки що експеримент без видимих результатів. Стратегію інформаційної безпеки готує Міністерство культури, проте конкретного органу, який би займався саме комунікацією з окупованими територіями, немає.

Кравчук зазначає, що питання комунікації з людьми в окупації порушується на багатьох майданчиках — від координаційної групи з питань ідентичності при Міністерстві молоді та спорту до міжвідомчої робочої групи при РНБО. У вересні заплановане засідання, присвячене інформаційній політиці та протидії російській дезінформації. Тимчасовий слідчий комітет, який розслідує злочини Росії проти медіа, також долучається до цих обговорень, зокрема через спільні засідання з робочою групою РНБО.

Головна проблема, на думку депутатки, — брак інструментів для роботи з аудиторією на окупованих територіях. Вона описує цю ситуацію як перетворення регіонів на інформаційну «чорну діру», де доступ до українських медіа та міжнародних платформ блокується. Релоковані медіа намагаються зберігати зв'язок зі своєю аудиторією, але це стає дедалі складніше.

«Не можна віддавати інформаційний простір ворогу», — наголошує Кравчук, додаючи, що питання комунікації не можна відкладати до завершення війни. Вона наголошує на важливості системної роботи, а не згадок про людей в окупації лише до річниць чи свят. Окремо депутатка акцентує на підтримці релокованих медіа, які потребують не лише грантової допомоги, а й державних лотів, зокрема через Український культурний фонд.

Щодо каналів комунікації, Кравчук радить звернути увагу на соціальні мережі та месенджери, які залишаються доступними для молоді на окупованих територіях. Використання цих інструментів, включно з VPN та інстаграмом чи тіктоком, має стати частиною інформаційної політики держави. Водночас вона закликає не зводити все до формального поширення повідомлень, а вибудовувати повноцінну комунікацію з людьми, які залишаються під російською окупацією.